Вплив практики Європейського суду з прав людини на становлення правовладдя в Україні

Автор(и)

  • С. Г. Кельбя кандидатка юридичних наук, доцентка, деканеса юридичного факультету Буковинського університету, Україна https://orcid.org/0000-0002-1817-8160

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.91.1.9

Ключові слова:

держава, Європейський суд з прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, права людини, правовладдя

Анотація

У статті досліджується вплив практики Європейського суду з прав людини на становлення правовладдя в Україні. Констатується, що процес розбудови сучасної демократичної, соціальної та правової держави напряму пов’язаний із ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про зобов’язання України дотримуватися міжнародних стандартів у сфері прав людини. Аналізується законодавча база, що офіційно закріпила зобов’язання держави визнати юрисдикцію Європейського суду з прав людини як обов’язкову. Відзначається, що ЄСПЛ виконує важливу роль у контролі за дотриманням прав людини державами-учасницями, він не лише гарантує виконання положень Конвенції, але й сприяє інтеграції її норм у національні правові системи, що забезпечує їх належне застосування. Акцентується, що в українських судах впроваджується практика ЄСПЛ на основі двох основних чинників, перший з яких полягає в необхідності надання обґрунтованих рішень у відповідь на заяви учасників процесу, які вказують на можливі порушення їхніх прав, гарантованих Конвенцією; а другий – пов’язаний із конституційним обов’язком забезпечувати правосуддя відповідно до принципу правовладдя, що також підкріплюється процесуальним законодавством. Аналізується практика ЄСПЛ стосовно ключових концептів, які формують основу принципу правовладдя з виокремленням серед них законності, правової визначеності, справедливості судочинства та дотримання прав людини. Наголошується на взаємодії цих елементів між собою, що створює комплексний підхід до реалізації правосуддя. Відзначається, що законність є одним із основних елементів, пов’язаних із принципом правовладдя, і має ключове значення в практиці ЄСПЛ. Вона визначає межі допустимого втручання органів публічної влади у реалізацію прав, гарантованих Конвенцією, і регламентує дискреційні повноваження державних інституцій. Зазначається, що законність встановлює умови для обґрунтованих обмежень прав, підкреслює важливість чіткого правового регулювання для забезпечення верховенства права. Акцентується на доступності закону, котра означає, що громадяни повинні мати можливість розуміти, які правові норми стосуються їхньої ситуації, враховуючи конкретні обставини, при цьому важливо, щоб текст закону був зрозумілим, точним і послідовним, відповідав принципу правовладдя. Характеризується правова визначеність як однин з основних елементів принципу правовладдя. Відзначається, що правова визначеність є критично важливою для стабільності правової системи та довіри громадян до неї. Наголошується, що важливою умовою реалізації принципу правовладдя є право на справедливий судовий розгляд, що є основою для формування правової держави, де кожен має право на захист своїх інтересів у суді, що сприяє зміцненню довіри до судової системи. Простежується позиція ЄСПЛ стосовно верховенства прав і свобод людини, а також пріоритетності їхнього забезпечення.

Посилання

Головатий С.П. Верховенство права: у 3 кн. Кн. 2: Від доктрини – до принципу. К.: Фенікс, 2006. С. XLVII-LV, 625-1276.

Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відомості Верховної Ради України. 2006. № 30. ст. 260.

Закон України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції». Відомості Верховної Ради України. 1997. № 40, ст. 263.

Калюжна Є.С. Вплив практики Європейського суду з прав людини на національну систему України. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2021. Серія ПРАВО. Вип. 64. С. 32–36.

Козюбра М.І. Принципи верховенства права і правової держави: єдність основних вимог. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2007. Т. 64. С. 3–9.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейська конвенція з прав людини). Рим, 4.XI.1950. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#n289 (дата звернення: 08.10.2025).

Луців О.М. Верховенство права: сучасні інтерпретації: дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / О.М. Луців; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. Львів, 2014. 205 с.

Москаль Р. Вимоги верховенства права відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Слово Національної школи суддів України. 2024. № 2 (47). С. 163–177.

Петечел Н.М. Реалізація принципу верховенства права у практиці Європейського Суду з прав людини. Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2024. Серія ПРАВО. Вип. 86. Ч. 5. С. 331–335.

Цувіна Т.А. Принцип верховенства права у практиці Європейського суду з прав людини. Часопис Київського університету права. 2019. № 4. С. 373–379.

Юровська Г. Практика Європейського суду з прав людини в рішеннях органу конституційної юрисдикції. Вісник Конституційного Суду України. 2021. № 5. С. 110–130.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-11-16

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень