Європейський досвід впровадження моделі «Барнахус»

Анотація

У статті представлено комплексне дослідження європейського досвіду впровадження моделі «Барнахус» як інноваційного механізму захисту прав дітей, які постраждали від насильства. Модель «Барнахус» (з ісл. – «будинок для дітей») передбачає міжвідомчу, мультидисциплінарну співпрацю всіх відповідальних структур (правоохоронних органів, соціальних служб, медичних працівників і судової системи) з метою забезпечення безпечного, чутливого до потреб дитини середовища під час розслідування злочинів проти неї.

У дослідженні проаналізовано історію виникнення та поширення моделі в країнах Північної, Центральної та Східної Європи. Авторка демонструє, що скандинавські країни (Ісландія, Швеція, Норвегія, Данія) заклали основу для інституційного розвитку цієї моделі, яка в подальшому була адаптована до умов Балтійських та низки Східноєвропейських держав. У статті зроблено акцент на різновидах впровадження моделі, інституційних передумовах її інтеграції в систему захисту дітей, а також нормативно-правових змінах, що супроводжували цей процес.

Дослідження підкреслює, що модель «Барнахус» має ряд переваг: зменшення повторної травматизації дітей, підвищення ефективності розслідувань, забезпечення якісної міжвідомчої координації, розширення доступу до психологічної допомоги та посилення громадської обізнаності щодо насильства над дітьми. При цьому звертається увага на ризики, пов’язані з інституційними дисбалансами та розривами між концепцією моделі та реаліями національного впровадження.

На основі аналізу європейської практики запропоновано критерії оцінки ефективності впровадження моделі «Барнахус» і окреслено основні виклики, що постають перед державами у процесі адаптації цієї моделі до власного соціального та правового контексту. Зроблено висновок, що подальший розвиток моделі «Барнахус» у Європі потребує глибшої наукової рефлексії, розширення емпіричної бази та врахування національних особливостей у процесі інтеграції її принципів до систем захисту дітей.