Основні напрями державної політики відновлення освіти на деокупованих територіях

Анотація

Збройна агресія російської федерації спричинила руйнування освітньої інфраструктури, зміну освітньої мережі та змісту навчання на тимчасово окупованих територіях, а також створила значні ризики для реалізації права громадян України на якісну освіту. Отже, у статті розглянуто ключові виклики та завдання державної політики у сфері освіти, що виникли внаслідок тимчасової окупації частини територій держави.

Наголошується, що з 2014 року українська освіта переживає трансформацію у напрямі модернізації змісту та методів навчання, розвитку інклюзивності та цифровізації. Водночас, агресія рф поставила перед системою освіти нові проблеми: обмежений доступ дітей і молоді до українських освітніх закладів, психологічні втрати, індоктринація та мілітаризація учасників освітнього процесу з боку окупаційних адміністрацій, а також руйнування/пошкодження інфраструктури закладів освіти.

Значну увагу приділено аналізу досліджень, проведених державними та неурядовими організаціями, у яких відображено наслідки окупації для освіти, описано процес мілітаризації дітей на захоплених територіях, а також запропоновано моделі відновлення освітнього процесу після деокупації. Серед важливих рекомендацій – створення цифрових освітніх центрів, індивідуальна підтримка учнів та розвиток цифрових компетентностей як здобувачів освіти, так і педагогів.

У статті розглянуто нещодавно прийняті нормативно-правові акти, спрямовані на реінтеграцію освіти, зокрема зміни до Закону України «Про освіту» щодо визнання результатів навчання, здобутих на тимчасово окупованих територіях; План заходів з відновлення освіти на 2024–2027 роки. Виокремлено три стратегічні цілі відповідної діяльності: відновлення української системи освіти, забезпечення освітнього процесу згідно з національними стандартами та створення безпечного освітнього середовища. До конкретних завдань з відновлення освіти віднесено: формування мережі закладів освіти та кадрового резерву, матеріально-технічне забезпечення, подолання освітніх втрат, утвердження національної ідентичності, підтримка кримськотатарської мови та культури, забезпечення психологічної реабілітації дітей, створення умов фізичної, цифрової та емоційної безпеки.

У висновках підкреслюється, що успіх реінтеграції освітньої сфери залежить від комплексної підготовки держави до процесів деокупації, врахування безпекових, соціально-економічних і демографічних факторів. Відновлення української системи освіти на звільнених територіях має стати пріоритетом державної політики, адже саме освіта є одним із головних інструментів повернення громадян до українського соціокультурного простору.