Доброчесність як принцип державної служби: концептуальний та правовий аналіз

Анотація

У статті розглядається проблема доброчесності як фундаментального принципу державної служби в Україні. Автори зазначають, що в умовах сучасних трансформацій і євроінтеграційних прагнень, доброчесність виходить за межі суто юридичних норм і стає основою для прозорого та підзвітного державного управління. Метою дослідження є всебічний аналіз доброчесності як етичного та правового принципу, а також обґрунтування шляхів його вдосконалення з урахуванням міжнародного досвіду.

У основній частині статті розкрито багатогранність поняття «доброчесність», яке включає не лише дотримання законодавства, але й внутрішні моральні переконання та відповідальне ставлення до службових обов’язків. На нормативному рівні принцип доброчесності закріплений у Законах України «Про державну службу» та «Про запобігання корупції». Деталізовані правила поведінки викладені в Загальних правилах етичної поведінки державних службовців, що акцентують увагу на неупередженості, уникненні конфлікту інтересів та забороні використання службового становища в особистих цілях. Етичні кодекси відомств, на прикладі Кодексу Міністерства фінансів, додатково розкривають цей принцип.

Аналізуючи міжнародний досвід, автори звертаються до практик Канади, Франції та Нідерландів. У цих країнах функціонують спеціалізовані інституції (наприклад, Комісар з питань етики та Вищий орган із прозорості публічного життя), що забезпечують дотримання етичних норм та проводять розслідування. На основі цього досвіду, а також пропозицій вітчизняних науковців, автори пропонують конкретні заходи для України. Серед них: запровадження посад уповноважених з етики в органах державної влади; визначення доброчесності як окремої правової категорії; узгодження етичних норм у різних нормативних актах; впровадження обов’язкових курсів з етики та інтерактивних програм для державних службовців.

У висновках автори підсумовують, що доброчесність є ключовим багатоаспектним принципом сучасної державної служби, що поєднує правові та етичні аспекти. Вони стверджують, що незважаючи на законодавчі досягнення, існують прогалини, для подолання яких необхідний комплексний підхід, що включає законодавчі зміни, інституційну підтримку та розвиток професійної культури.