Філософсько-правова методологія дослідження інструментів публічного адміністрування: гносеологічний вимір

Анотація

Вказується, публічне адміністрування привертає увагу науковців різних галузей як комплексна соціальна діяльність владних структур, що поєднує правові, економічні, управлінські та соціальні механізми для якісного надання публічних послуг і забезпечення потреб громадян та територіальних громад.

У статті здійснено спробу аналізу філософсько-правової методології дослідження інструментів публічного адміністрування, а саме гносеологічний її вимір.

Наголошено, що гносеологічний підхід забезпечує цілісне та багатовимірне бачення процесу пізнання інструментів діяльності публічної адміністрації, поєднуючи логіко-філософські та емпіричні методи, спрямовані на виявлення способів, меж і засобів здобуття наукового знання про них. Застосування діалектичного, метафізичного, логічних методів і герменевтики дає змогу дослідникові не лише накопичувати фактичний матеріал і будувати на його основі концептуальні узагальнення, але й підтримувати несуперечливість, змістову точність та єдність термінологічного апарату.

Акцентовано увагу на тому, що філософська методологія виконує роль теоретичного підґрунтя для спеціально-юридичних досліджень, оскільки саме вона формує вихідні світоглядні та ціннісні орієнтири, що визначають рамки правового аналізу. Філософія окреслює базові критерії істинності та обґрунтованості знань, без яких спеціально-юридичні методи залишилися б прикладними техніками без належної концептуальної опори.

Саме на цій основі стає можливим застосування таких спеціально-юридичних методів, як формально-юридичний (аналіз змісту правових норм), порівняльно-правовий (зіставлення моделей регулювання у різних правових системах), системно-структурний (вивчення інструментів у межах цілісної системи адміністративного права), історико-правовий (аналіз генезис правових інститутів), а також метод правового моделювання (побудова нормативних конструкцій, придатних для вдосконалення чинного законодавства). У підсумку відзначено, що філософська методологія не лише окреслює стратегічні горизонти пізнання, але й створює концептуальний фундамент для тактичного рівня дослідження – спеціально-юридичних методів, що натомість забезпечують конкретизацію та перевірку сформульованих положень у правовій площині.