Особливості адміністративного провадження у справах про порушення законодавства у сфері агропромислового комплексу

Анотація

У статті розглядаються теоретико-правові засади провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері агропромислового комплексу як особливого різновиду адміністративного процесу, що врегульований нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших нормативно-правових активів, таких як Земельний кодекс, Закони України “Про насіння і садивний матеріал”, “Про карантин рослин”, “Про ветеринарну медицину” тощо. Досліджено особливості такого провадження з огляду на його сутність, завдання, принципи та нормативне підґрунтя.

Визначено, що адміністративне провадження є врегульованою нормами права діяльністю уповноважених органів і посадових осіб, спрямованою на своєчасне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, ухвалення законного рішення й забезпечення його виконання. Окреслено ключові принципи провадження, серед яких верховенство права, законність, рівність усіх перед законом, забезпечення права на захист, гласність та публічність та інші. Визначено завдання провадження згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення: своєчасне, повне й об’єктивне з’ясування обставин справи, ухвалення рішень відповідно до закону, забезпечення їх виконання, виявлення причин правопорушень і запобігання їм, виховання громадян у дусі законності.

Розглянуто загальну структуру стадій адміністративного провадження від моменту порушення справи до моменту виконання винесеного рішення, із урахуванням процесуальних строків та особливостей розгляду окремих категорій правопорушень. Окреслено коло суб’єктів, уповноважених на розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері агропромислового комплексу України.

Підкреслено, що ефективність адміністративного провадження залежить від належного дотримання вимог законодавства, професійної компетентності уповноважених осіб та своєчасності прийняття рішень.

Зроблено висновок про необхідність удосконалення правозастосовної практики та гармонізації національного законодавства з міжнародними стандартами для забезпечення балансу між захистом прав особи й публічними інтересами.