Проблеми та перспективи розбудови державного управління у сфері протимінної діяльності в Україні: огляд літератури

Анотація

Стаття присвячена розгляду і узагальненню підходів щодо проблем та перспектив розбудови державного управління у сфері протимінної діяльності в Україні з обґрунтуванням відповідних висновків.

Проаналізовано зміст поняття «державне управління» у контексті проблематики, яка підіймається у роботі. Конкретизовано, що можливість здійснення державного управління за межами суворо окресленої законодавством системи органів виконавчої влади (зокрема, на рівні бюджетних установ, до яких належить Центр гуманітарного розмінування) є важливою для розуміння багатоманітності елементів системи державного управління у сфері протимінної діяльності. Висвітлено основні елементи такої системи, визначені Законом України «Про протимінну діяльність в Україні».

У статті стверджується, що система державного управління у сфері протимінної діяльності існує паралельно у двох вимірах, а саме формальному (нормативно закріплена модель) і реальному (система, що склалася і функціонує на практиці). На прикладі Центру протимінної діяльності і Центру гуманітарного розмінування продемонстровано масштаб розходження між формальним і реальним станом цієї системи.

Залежно від характеру недоліків у державному управлінні, на яких фокусуються дослідники, а також масштабу і змісту пропонованих змін обґрунтовано поділ усіх підходів, представлених у науковій літературі та аналітичних документах із теми дослідження, на дві великі групи: підходи, спрямовані на вдосконалення наявної системи державного управління у сфері протимінної діяльності; підходи, які передбачають розбудову нової системи державного управління у цій сфері. Наголошується на тому, що спільною ознакою підходів першої групи є схильність до збереження основної структури і принципів організації державного управління, тоді як зміни стосуються уточнення функцій і повноважень органів влади, удосконалення механізмів їх взаємодії, а також виключення дублювання подібних за своїми функціями державних інституцій. Зроблено висновок про те, що підходи другої групи ґрунтуються на міжнародно визнаних стандартах управління сферою протимінної діяльності і мають на меті максимальну централізацію та концентрацію функцій управління, матеріальних, кадрових та інших ресурсів у рамках окремого центрального органу виконавчої влади у цій сфері та його операційного органу.