Проблемні питання протидії російській інформаційній агресії

Анотація

Інформаційна агресія в умовах гібридної війни перетворилася на потужний інструмент державного впливу, що дозволяє досягати політичних, військових і соціальних цілей без прямого застосування сили. В умовах повномасштабного вторгнення російської федерації проти України інформаційний тиск набув безпрецедентного масштабу, охоплюючи як внутрішній, так і міжнародний інформаційний простір. Основними цілями таких дій є дестабілізація українського суспільства та органів влади, підрив довіри до державних інституцій, дискредитація Збройних сил України, поширення панічних настроїв, а також формування вигідного для агресора наративу на міжнародному рівні через іноземні ЗМІ та інформаційні майданчики, що широко охоплюють аудиторію.

У статті здійснено всебічний аналіз ключових викликів, що ускладнюють ефективну протидію інформаційній агресії росії. Виокремлено такі проблеми: високий рівень технологічної складності сучасних атак; відсутність сталої міжвідомчої координації між державними структурами; фрагментарність та неузгодженість законодавчого регулювання у сфері інформаційної безпеки; низький рівень критичного мислення та медіаграмотності населення; зовнішній контроль над глобальними цифровими платформами, що обмежує можливості оперативного реагування на загрози; політична вразливість процесів, пов’язаних із регулюванням інформаційної політики.

Проаналізовано еволюцію методів російського інформаційного впливу від поодиноких кібератак до системних багаторівневих інформаційно-психологічних операцій із використанням бот-мереж, соціальних медіа, проксі-ресурсів та контрольованих медіа. Розглянуто основні елементи української нормативно-правової бази у сфері інформаційної політики та безпеки (Кримінальний кодекс України, закони «Про інформацію», «Про медіа»), а також відповідні міжнародні акти – директиви Європейського Союзу, рекомендації Ради Європи, документи ОБСЄ.

На основі проведеного аналізу обґрунтовано необхідність комплексного підходу до протидії інформаційній агресії. Запропоновано низку практичних заходів: розвиток стратегічних комунікацій, підвищення рівня медіаграмотності населення, впровадження систем верифікації контенту, посилення цифрового суверенітету України та модернізація інституційної інфраструктури інформаційної безпеки з урахуванням новітніх технологічних викликів і загроз.