Правове регулювання інформаційного обміну між державними інституціями в умовах воєнного стану: виклики та перспективи

Анотація

У статті досліджено правове регулювання інформаційного обміну між державними інституціями в умовах воєнного стану, його особливості та проблемні аспекти. Актуальність теми обумовлена критичною важливістю ефективної координації дій органів державної влади для забезпечення національної безпеки України в період російської агресії. Автори аналізують теоретико-правові засади інформаційного обміну, розкриваючи сутність публічної інформації та її види відповідно до чинного законодавства України.

Особливу увагу приділено класифікації публічної інформації на відкриту та з обмеженим доступом (конфіденційну, таємну, службову), що має принципове значення для організації безпечного інформаційного обміну в умовах воєнного стану. Досліджено горизонтальну та вертикальну форми інформаційної взаємодії між державними інституціями, а також основні способи обміну інформацією: регламентований, у порядку ініціативи та на запит.

Методологічною основою дослідження став порівняльний аналіз трьох нормативно-правових актів, прийнятих після початку повномасштабного вторгнення: постанов щодо обміну інформацією між податковими органами, Пенсійним фондом та службою зайнятості; між Мінфіном та Мінсоцполітики; між прикордонною, податковою, митною службами та суб’єктами господарювання. Аналіз виявив спільні елементи правового регулювання: визначення суб’єктів обміну, систем електронної взаємодії (переважно «Трембіта», «Аркан»), переліку даних для обміну та вимог щодо їх захисту.

Автори ідентифікують ключові загрози інформаційній безпеці державного сектору в умовах воєнного стану: кібератаки та зловмисне програмне забезпечення, проблеми з конфіденційністю даних, критичну залежність від цифрових інфраструктур. Окремо розглядаються потенційні канали витоку інформації, включаючи викрадення документів, несанкціоноване копіювання, фальсифікацію, помилкові дії працівників.

Перспективи розвитку правового регулювання інформаційного обміну між державними інституціями мають враховувати необхідність комплексного підходу, що поєднує технічні, організаційні та правові заходи захисту інформації. Пріоритетними напрямами вдосконалення є: стандартизація процедур обміну інформацією для всіх рівнів державного управління, посилення захищеності каналів зв’язку з урахуванням зростання кіберзагроз, розробка спеціальних протоколів для надзвичайних ситуацій, які б забезпечували максимальну оперативність при збереженні належного рівня безпеки.