Про співвідношення норм адміністративного та трудового права у регулюванні припинення державної служби

Анотація

Стаття присвячена аналізу особливостей співвідношення норм адміністративного та трудового права у регулюванні припинення державної служби. Відзначено, що вітчизняна модель правового регулювання припинення державної служби ґрунтується на поєднанні норм адміністративного та трудового права, проте за провідної ролі норм адміністративного права, які мають місце у профільному Законі України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. (підстави для припинення державної служби, особливості передачі справ і майна державним службовцем, який звільняється, та ін.). Норми трудового права застосовуються до регулювання відносин із припинення державної служби у випадках або субсидіарного застосування (поширення у частині відносин, не врегульованих нормами публічного права) або ж бланкетного застосування (поширення у випадках безпосередньої до но них відсилки). Трудо-правові норми регламентують окремі питання, пов’язані із припиненням державної служби (особливості деяких підстав для припинення державної служби, гарантії для державних службовців, які звільняються, та ін.). Автором узагальнено, що у державах Європи відносно співвідношення норм адміністративного та трудового права у регулюванні державної служби (у тому числі її припинення) мають місце дві основні моделі: а) публічного правового регулювання – застосування норм публічного (адміністративного) права (ФРН, Угорщина та ін.); б) публічно-приватного правового регулювання (Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Хорватія та ін.), у межах якої положення трудового законодавства мають як субсидіарне, так і бланкетне застосування. Таким чином, Україна за сучасної її моделі співвідношення норм адміністративного та трудового права у регулюванні припинення державної служби належить до держав моделі публічно-приватного правового регулювання. Зроблено висновок, що з огляду на дискусії між представниками адміністративного та трудового права стосовно доцільності поширення законодавства України про працю на відносини з припинення державної служби, перспективи дослідження пов’язуються із виокремленням переваг та недоліків моделі України з метою внесення пропозицій щодо її можливого вдосконалення.