Правове регулювання інституту почесного консульства в Україні як інструменту культурної дипломатії

Анотація

У статті досліджується проблема правового регулювання інституту почесного консульства в Україні як інструменту культурної дипломатії. Відповідно до поставленої мети було висвітлено сучасний стан правового регулювання інституту почесного консульства в Україні як інструменту культурної дипломатії та виробленні пропозицій для його удосконалення.

З урахуванням опрацювання положень чинного законодавства сучасний стан правового регулювання інституту почесного консульства в Україні можна вважати задовільним, адже положення нормативно-правових актів різної юридичної сили у цілому кореспондуються між собою.

Наголошено на недосконалості інституту почесного консульства як інструменту культурної дипломатії, що стосується не лише обмеженого закріплення відповідних положень про культурну дипломатію у національному законодавстві, а й недостатньої оцінки культурного потенціалу почесного консульства у цілому. Акцентовано увагу на тому, що потенціал інституту почесного консульства у сфері культурної дипломатії може бути значно розширений за умови систематичного підходу до підготовки почесних консулів, їх методичного забезпечення з боку Міністерства закордонних справ України та координації діяльності із зовнішньополітичним вектором держави. Зроблено висновок про те, що розвиток інституту почесного консульства як інструменту культурної дипломатії сприятиме зміцненню позитивного іміджу України у повоєнний період, має забезпечити розширення культурних та гуманітарних зв’язків у демократичній спільноті, а також дозволить сформувати підґрунтя для більш тісної взаємодії між державами на офіційному дипломатичному рівні. Запропоновано розробити для почесних консулів уніфіковані інформаційні матеріали програми з основних форм і методів культурної дипломатії, зокрема презентації національної культури. Вбачається за доцільне привести до узгодженого формату вектор культурно-інформаційних заходів, що проводяться у почесних консульствах, що має спростити взаємодію з медіа та населенням місцевих громад. Також, запропоновано посилення уваги до використання цифрових технологій, розробки віртуальних турів, електронних послуг тощо.