Контроль та нагляд за діяльністю засобів масової інформації в інтересах забезпечення національної безпеки

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню адміністративно-правових механізмів контролю та нагляду за діяльністю засобів масової інформації в інтересах забезпечення національної безпеки України в умовах триваючої інформаційної агресії. У роботі окреслюються межі допустимого обмеження свободи слова, визначені ст. 34 Конституції України, та аналізуються правові інструменти, за допомогою яких держава забезпечує баланс між захистом інформаційної безпеки та гарантіями демократичних прав.

Виокремлено ключові напрями контрольно-наглядової діяльності: контроль за дотриманням загальних положень і вимог законодавства, що визначають допустимі межі поширення інформації суб’єктами у сфері медіа; нагляд за виконанням умов ліцензійної діяльності суб’єктів сфери медіа, які відповідно до законодавства потребують отримання спеціальних дозволів (ліцензій) на ведення своєї діяльності; контроль за виконанням вимог законодавства щодо поширення (розповсюдження) реклами у ЗМІ, покликаний мінімізувати ризики поширення недостовірної інформації, маніпуляцій суспільною свідомістю, забезпечити прозорість і достовірність рекламного контенту, а також не допустити прихованого впливу на інформаційний простір України; контроль за виконанням вимог щодо акредитації журналістів, що забезпечує їм належний доступ до інформаційних подій, а також захищає державу від несанкціонованого втручання в інформаційні процеси та потенційних загроз, пов’язаних із діяльністю неакредитованих осіб.

Виявлено низку системних проблем діяльності Національної ради: недостатню технічну та кадрову спроможність регулятора; відсутність повного контролю за діяльністю онлайн-платформ; затягування судових процедур при застосуванні санкцій; явище «відродження» заборонених медіа. Запропоновано напрями вдосконалення системи державного контролю та нагляду: підвищення ресурсного потенціалу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення; впровадження автоматизованих систем моніторингу з використанням штучного інтелекту; удосконалення акредитаційних процедур; посилення міжвідомчої та міжнародної співпраці; модернізація нормативно-правової бази. Результати дослідження можуть бути використані для розробки ефективної державної політики у сфері інформаційної безпеки, що поєднує захист національних інтересів і дотримання стандартів свободи слова.