Правова основа вибору між умовним та повним адміністративним арештом майна платника податків

Анотація

Вказується, серед механізмів забезпечення сплати податкової заборгованості важливе місце займає адміністративний арешт майна платника податків. Попри суттєву роль цього інструменту у ефективному податковому адмініструванні та відносно високий рівень його нормативного закріплення й теоретичного дослідження, правове регулювання даного заходу містить низку серйозних прогалин, що вимагають невідкладного усунення.

У статті підкреслено, що адміністративний арешт майна платника податків являє собою обмеження платника податків у реалізації його права власності на його майно для забезпечення виконання ним його обов’язків за податковим законодавством. Адміністративний арешт майна платника податків може бути: 1) повним та передбачати заборону платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном; 2) умовним та передбачати необхідність обов’язкового попереднього отримання дозволу керівника. Разом з тим, правова основа адміністративного арешту майна платника податків у частині того, чи адміністративний арешт майна платника податків має бути повним або умовним, не узгоджується із метою цього заходу та не забезпечує дотримання контролюючим органом правил здійснення дискреційного повноваження, у тому числі не гарантує обґрунтованість та пропорційність цього заходу. У світлі цього, автор пропонує як однин з напрямів вдосконалення правового регулювання адміністративного арешту майна платника податків законодавче закріплення підстав визначення того, чи адміністративний арешт майна платника податків має бути повним або умовним із презумпцією на користь умовного та покладенням на контролюючий орган обов’язку при застосуванні повного арешту майна обґрунтувати його необхідність (недостатність умовного арешту майна) з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Як видається, це нововведення приведе правове регулювання цього питання у відповідність до принципів адміністративної процедури, усунувши необмежений управлінський розсуд контролюючого органу. Зокрема, це забезпечить обґрунтованість та пропорційність рішень про застосування повного або умовного адміністративного арешту майна платника податків, у тому числі урахування при застосуванні цього заходу індивідуальних обставин справи конкретного платника податків, однакове (послідовне) ставлення до платників податків при вішенні питання про адміністративний арешт майна платника податків та накладення на них якомога менш обтяжливих обмежень.