Основні запобіжники порушень принципу законності в адміністративному судочинстві

Анотація

У статті розкрито зміст і значення принципу законності як фундаментальної засади функціонування адміністративного судочинства в Україні. Наголошено, що законність є системоутворювальним фактором, який забезпечує передбачуваність правозастосування, юридичну визначеність, а також захист прав і свобод особи у відносинах з органами публічної влади. З урахуванням природи адміністративного процесу, в якому сторонами є приватна особа та суб’єкт владних повноважень, принцип законності набуває особливої правозахисної функції, спрямованої на запобігання зловживанню владою та забезпечення процесуального балансу.

У роботі проведено комплексний аналіз чинників, що впливають на ефективну реалізацію принципу законності. Виокремлено загальні передумови, зокрема політичні, ідеологічні, психологічні та економічні чинники, а також спеціальні юридичні механізми – загальноправові, організаційно-правові й процесуальні гарантії. Автор підкреслює, що забезпечення законності в адміністративному судочинстві неможливе без функціонування цілісної системи правових запобіжників.

Особливу увагу приділено нормативно-правовим та інституційним механізмам захисту законності. Проаналізовано роль процесуальних запобіжників, зокрема чітких процедур розгляду справ, вимог до мотивованості судових рішень, апеляційного й касаційного перегляду, а також заборони зловживання процесуальними правами. Визначено, що ці інструменти створюють стабільне правове середовище, в якому реалізується адміністративне правосуддя.

Розглянуто інституційні гарантії, серед яких провідне місце займають незалежність суддів, ефективність процедур їх добору та дисциплінарної відповідальності, автоматизований розподіл справ. Також висвітлено значення процесуальних гарантій – змагальності, рівності сторін, відкритості судового розгляду, що є ключовими елементами забезпечення справедливості та законності. У підсумку наголошується, що принцип законності має реалізовуватися не лише як декларативна норма, а як реальний механізм функціонування правової держави. Його дотримання є критерієм ефективності адміністративного судочинства та показником довіри громадян до судової системи.