Функціональна спеціалізація центральних органів виконавчої влади у реалізації державної міграційної політики України: компаративний аналіз повноважень та механізмів взаємодії

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу функціональної спеціалізації центральних органів виконавчої влади України у сфері реалізації державної міграційної політики. Дослідження роз- криває особливості розподілу повноважень між різними відомствами та механізми їх координо- ваної взаємодії в умовах сучасних міграційних викликів. Особлива увага приділяється аналізу компетенції ключових суб’єктів міграційної політики: Міністерства внутрішніх справ України та підпорядкованих йому Державної міграційної служби і Національної поліції, Міністерства закор- донних справ у сфері візової політики та консульського обслуговування, Міністерства соціальної політики, сім’ї та єдності щодо соціального захисту мігрантів та роботи з внутрішньо переміще- ними особами.

Дослідження виявляє функціональні дублювання та прогалини у розподілі повноважень, ана- лізує ефективність координаційних механізмів між відомствами, розглядає практичні аспекти міжвідомчої взаємодії у процедурах надання адміністративних послуг та здійснення контрольних функцій. Особливий акцент зроблено на аналізі ролі спеціалізованих служб – Державної прикор- донної служби та Служби безпеки України у забезпеченні безпекового виміру міграційної полі- тики. Робота досліджує вплив воєнного стану на трансформацію функціональних ролей різних відомств, зокрема посилення координаційної функції деяких органів та перерозподіл пріоритетів у діяльності інших.

Компаративний аналіз включає порівняння української моделі функціональної спеціалізації з міжнародними практиками управління міграцією, зокрема досвідом країн ЄС. Дослідження ідентифікує ключові проблеми сучасної системи: недостатню координацію між відомствами у кризових ситуаціях, дублювання функцій у деяких сферах та існування прогалин у компетенції при вирішенні комплексних міграційних питань. Робота пропонує рекомендації щодо оптимізації функціонального розподілу повноважень, включаючи створення постійно діючих координацій- них механізмів, запровадження єдиних інформаційних систем та удосконалення процедур міжві- домчої взаємодії.