Актуальні питання правового забезпечення агропродовольчої політики України в умовах воєнного стану

Анотація

У статті обґрунтовано, що у сучасних умовах військової агресії, де аграрному сектору було завдано величезної шкоди, особливої актуальності набуває належне правове забезпечення агро- продовольчої політики держави як необхідної складової державної аграрної політики, зокрема, визначення її пріоритетів і цілей, фінансово-економічних й інституційно-функціональних засад її впровадження й реалізації тощо. Агропродовольча політика України змінюється відповідно до викликів сьогодення й з урахуванням доктринальних напрацювань, які підтвердили свою прак- тичну цінність і спрямованість на захист права людини на продовольство (на їжу), а також з ог- ляду на євроінтеграційні зобов’язання нашої держави. Доведено, що агропродовольча політика на сьогодні виступає обов’язковим складником державної аграрної політики, яка знаходить свою реалізацію як на національному, внутрішньому рівні, так і на регіональному та міжнародному рівнях. Метою проведення агропродовольчої політики є задоволення потреб населення у продо- вольстві, а промисловості – у продовольчій сировині.

Необхідність гарантування продовольчої безпеки, як складової національної безпеки, потребує відповідної правової основи, що створить необхідні інструменти й механізми агропродовольчої політики, дозволить сформувати стратегію забезпечення продовольчої безпеки й гарантувати пра- ва громадян на продовольство тощо. При цьому особливих підходів вимагає правове регулювання агропродовольчих відносин в особливі періоди, зокрема, в умовах воєнного стану.

Авторкою здійснено аналіз законодавства у сфері агропродовольчої політики держави в умо- вах воєнного стану в аспекті необхідності забезпечення продовольчої безпеки, на підставі чого виділено його ознаки та проведено авторську класифікацію за предметною ознакою. Серед ознак актів законодавства у цій сфері виділено: терміновий характер їх прийняття, зумовлений необхід- ністю оперативного реагування на виклики воєнного часу; різну предметну спрямованість, обу- мовлену комплексністю відносин у сфері забезпечення продовольчої безпеки, й різну юридичну силу; здебільшого програмний характер вказаних актів та високу динамічність законодавства.