Примусове припинення прав на земельні ділянки для потреб надрокористування: гарантії прав власників та землекористувачів

Анотація

У статті досліджено юридичні підстави припинення прав на земельні ділянки та їх класифіка- ція. Проведено аналіз чинного законодавства у сфері примусового припинення прав на земельні ділянки з метою подальшої передачі їх для потреб надрокористування. Адже у сучасних умовах в Україні набуває актуальності питання примусового припинення права власності або користуван- ня земельною ділянкою з метою її передачі для потреб надрокористування, з огляду на суспільну необхідність.

Розглянуто актуальну судову практику щодо вирішення земельних спорів у цій сфері. Окре- му увагу приділено примусовому припиненню права власності на землі сільськогосподарського призначення та передачі їх у подальшому для потреб надрокористування. Судова практика у кон- тексті примусового припинення права власності або користування земельною ділянкою з метою її передачі для потреб надрокористування демонструє, що публічні інтереси мають перевагу над приватними. Важливим залишається питання забезпечення прав як власників земельних ділянок, так і землекористувачів, особливо у випадках, коли зазначені ділянки передано у користування третім особам.

Робиться висновок, що компенсація збитків, завданих у процесі набуття та реалізації прав на землю надрокористувачами і вартості земельних ділянок є однією з ключових гарантій захисту земельних, майнових та інших законних прав і інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів. До- цільно передбачити в земельному законодавстві можливість вибору для власників земельних ділянок, які підлягають примусовому відчуженню: або передати їх у власність держави, або самостійно укласти договір оренди із зацікавленими особами для цілей надрокористування.

Таким чином, дослідження примусового припинення прав на землю у власників та землеко- ристувачів з метою передачі її для потреб надрокористування є актуальним і потребує окремої уваги. Попри зазначене, досі існують окремі питання, які вимагають чіткого визначення та закрі- плення на законодавчому рівні. Подолання наявних недоліків потребує системного реформування нормативно-правової бази, гармонізації положень Земельного кодексу України та Кодексу Украї- ни про надра, а також забезпечити уніфікацію підходів у судовій практиці.