Правове регулювання трудових відносин працівників Збройних сил України: сучасні виклики та перспективи

Анотація

У статті проведено комплексне дослідження правового регулювання трудових відносин працівників Збройних Сил України з урахуванням сучасних викликів, що постали перед державою в умовах воєнного стану. Підкреслено, що трудові відносини у військовій сфері мають специфічний характер, оскільки вони поєднують у собі норми загального трудового законодавства та спеціальні положення військового і адміністративного права. Це зумовлює дуалістичну природу регулювання: військовослужбовці підпорядковуються публічно-правовим нормам, тоді як цивільний персонал підпадає під дію класичних норм трудового права.

Особливу увагу приділено аналізу законодавчої бази, що регламентує трудові відносини працівників Збройних Сил України. Виявлено низку проблем: відсутність єдиного узагальненого нормативного акта, що комплексно регулював би трудові відносини у військовій сфері; наявність правових колізій між положеннями Кодексу законів про працю України, Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також спеціальних підзаконних актів; недосконалість механізмів забезпечення належного рівня соціальних гарантій та компенсаційних виплат працівникам і членам їхніх сімей. Окремо акцентовано увагу на проблемах правового врегулювання питань робочого часу, понаднормової праці, відпусток, порядку їх надання та матеріального забезпечення.

Зроблено висновок, що існуюча модель правового регулювання є недостатньо гнучкою та не відповідає викликам, які постали у період широкомасштабної збройної агресії проти України. Обґрунтовано доцільність реформування нормативно-правової бази шляхом гармонізації положень трудового і військового законодавства, розроблення окремого спеціального закону або включення відповідного розділу до Кодексу законів про працю України. Запропоновано орієнтуватися на кращі практики країн-членів НАТО, що передбачають комплексний захист трудових прав цивільного персоналу у військовій сфері, ефективну систему соціальних гарантій та прозорі механізми контролю за дотриманням трудового законодавства.