Правові статуси фізичних осіб – суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності

Анотація

Стаття присвячена аналізу правових статусів фізичних осіб – суб’єктів наукової та науково-технічної діяльності. Обстоюється думка, що відмінності цих статусів ґрунтуються на відмінностях у правосуб’єктності та правах і обов’язках за їх змістом та обсягом. Обґрунтовується, що фізичні особи – суб’єкти наукової та науково-технічної діяльності мають єдиний загальний правовий статус; правосуб’єктність у цьому статусі характеризується мінімально необхідним рівнем кваліфікації у професії, зазвичай рівень магістра (спеціаліста), що засвідчує здатність до виконання початкових (первинних, нескладних) робіт у сфері науки у загальному розумінні наукової, науково-технічної діяльності. Залежно від видів суб’єктів статуси набувають спеціального характеру. Спеціальні правові статуси можуть бути: 1) тимчасовими, 2) строковими та 3) довічними. Цей поділ обумовлюється тими видами відносин, у яких суб’єкт реалізує свої здібності до наукової та/або науково-технічної діяльності. Спеціальна правосуб’єктність за рівнем наукової кваліфікації може мати істотне значення для вступу у трудові правовідносини, на посади наукового, науково-педагогічного працівника чи наукового консультанта. Для докторанта наявність 8-го рівня кваліфікації є необхідною передумовою для вступу в докторантуру. Права та обов’язки у спеціальних правових статусах доповнюються сукупністю прав та обов’язків, притаманних професійному правовому статусу, трудо-правовому та/або освітньому правовому статусам, соціально-правовому статусу, та вирізняються більш конкретизованим колом кореспондуючих прав та обов’язків порівняно із загальним правовим статусом. Правовий статус вченого належить виключно фізичним особам, які мають документальне підтвердження щонайменше 8-го рівня кваліфікації – доктор філософії/доктор мистецтв (кандидат наук). Конкретні особистості володіють індивідуальним правовим статусом, що є унікальним поєднанням їхніх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків відповідно до наявної в них правосуб’єктності. На підставі цих зауваг запропоновано доповнити Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» визначенням поняття «наукова кваліфікація».