Медіація при вирішенні колективних трудових спорів: перспективи впровадження в Україні

Анотація

Стаття присвячена встановленню змісту та особливостей медіації як способу вирішення трудових спорів, аналізу чинного законодавства в сфері правового регулювання медіації в Україні, а також дослідженню перспектив впровадження медіації для вирішення колективних трудових спорів з урахуванням національного та міжнародного досвіду. У статті надано теоретико-правову характеристику медіації як одного із позасудових способів вирішення як індивідуальних, так і колективних трудових спорів, зокрема, окреслені наукові підходи до визначення змісту та особливостей медіації, а також проаналізовані тенденції закріплення на законодавчому рівні медіації при вирішенні колективних трудових спорів. Автором зазначено, що на законодавчому рівні застосування медіації в колективних трудових спорах потребує належного унормування, зважаючи на рівень конфліктогенності у колективних трудових відносинах.

Аналіз чинного трудового законодавства України свідчить про наявність правового регулювання інституту медіації виключно у сфері індивідуальних трудових спорів. Водночас затвердження професійного стандарту «Трудовий медіатор» (медіатор трудових спорів)», на нашу думку, створює концептуальну, методологічну й кадрову основу для розширення сфери застосування медіації також на врегулювання колективних трудових спорів. Повноваження трудового медіатора не обмежуються індивідуальними спорами, що сприяє посиленню інституційної спроможності медіаційного процесу у сфері трудового права загалом. Крім того, проєкт Закону України «Про колективні трудові спори», що перебуває на розгляді Верховної Ради України, передбачає вперше законодавче закріплення поняття «трудова медіація» у контексті врегулювання колективних трудових спорів, а також визначає правовий статус трудового медіатора. У статті також було досліджено зарубіжний досвід правового регулювання медіації при вирішенні колективних трудових спорів на прикладі таких країн як: Австралія, Італія, Німеччина, Словаччина, Сполучені Штати Америки, Фінляндія, Франція. На основі досвіду окремих зарубіжних країн визначені шляхи вдосконалення законодавства України у сфері застосування медіації при вирішенні колективних трудових спорів.

У висновках автором статті визначено, що трудову медіацію варто розглядати як перспективний механізм врегулювання колективних трудових спорів, який ґрунтується на принципах добровільності, досягнення консенсусу та взаємної поваги сторін трудових правовідносин. Виокремлення трудової медіації як самостійного виду є обґрунтованим з нормативно-правової, концептуальної та прикладної точок зору, що свідчить не про фрагментацію інституту медіації, а, навпаки, про інституалізацію особливої форми альтернативного вирішення трудових спорів, адаптованої до сучасного соціального контексту. Запровадження трудової медіації узгоджується з загальносвітовою тенденцією розвитку альтернативних, позасудових способів вирішення правових спорів.