Методологічне значення принципів криміналізації для кваліфікації кримінальних правопорушень

Анотація

Вказується, криміналізація суспільно небезпечних діянь становить один із провідних механіз- мів втілення державної кримінально-правової політики, оскільки саме через неї встановлюється, які моделі поведінки кваліфікуються як «кримінально караані», та визначаються параметри і при- рода кримінально-правового впливу.

У статті досліджено методологічне значення принципів криміналізації у формуванні та за- стосуванні складів кримінальних правопорушень, а також їх вплив на точність, стабільність та єдність правозастосування. Показано, що криміналізація не зводиться лише до формального акту правотворчості, а виступає багаторівневим процесом, який охоплює виявлення й оцінку суспіль- но небезпечних проявів поведінки, визначення їх відповідності критеріям кримінально-правової заборони та законодавче закріплення. Аргументовано, що взаємозалежність криміналізації й ква- ліфікації проявляється у прямому впливі якості законодавчого моделювання складів на можли- вість їх однозначного тлумачення, тоді як результати правозастосування виявляють прогалини, суперечності й надмірності, що потребують корекції. У дослідженні окреслено дві групи принци- пів криміналізації – соціально-психологічні та системно-правові, які забезпечують відповідність кримінально-правових заборон потребам суспільства та їх узгодженість у системі законодавства. Особлива увага приділяється п’яти принципам, безпосередньо пов’язаним із кваліфікацією: соці- альній обумовленості, пропорційності, економії кримінально-правової репресії, правовій визна- ченості та системній узгодженості. Визначено їх зміст, критерії реалізації та наслідки недотри- мання, серед яких – поява «мертвих» норм, дисбаланс між тяжкістю діяння і реакцією держави, фрагментарність практики, помилки у відмежуванні суміжних складів і нормативні конфлікти. Зроблено висновок, що принципи криміналізації виконують функцію методологічного фільтра, який на етапі законотворення дозволяє відсіяти необґрунтовані новели й забезпечити технічно коректне моделювання складів, а на етапі правозастосування гарантує передбачуваність і стабіль- ність кваліфікації, знижує конкуренцію норм і запобігає розширювальному тлумаченню. Підкрес- лено, що врахування цих принципів має не лише теоретичне, а й значне практичне значення для оптимізації кримінально-правової політики та забезпечення єдності судової практики.