Поняття, сутність та субєкти конституційного права на альтернативну (невійськову) службу

Анотація

У статті на основі аналізу низки наукових позицій та нормативної бази у сфері надання грома- дянину права на відмову від несення військової служби за переконаннями, розглянуті проблемні правові питання щодо поняття та сутності конституційного права людини та громадянина на аль- тернативну (невійськову службу і кола суб’єктів його здійснення.

Право на заміну військової служби альтернативною (невійськовою) службою розглядаються у міжнародному та національному законодавстві як основне право людини, джерелом якого є свобода думки, совісті і релігії. Воно надає будь-якій особі право на звільнення від обов’язкової військової служби, якщо вона не може бути узгоджена з релігією або переконаннями цієї особи. Таке право покликано сприяти реалізації громадянином свободи думки, совісті та свободи віро- сповідання, Під таким правом розуміється, як дозволене й гарантоване законами держави пра- во громадян відповідно до своїх переконань і ставлення до релігії проходити замість військової служби цивільну службу, не пов’язану з носінням і застосуванням зброї.

Звернуто увагу, що право громадян на заміну військової служби альтернативною (невійсько- вою) службою є гарантована законом можливість, яка спрямована на задоволення релігійних пе- реконань громадянина. Тобто, право громадянина вірити, мислити і діяти згідно зі своєю релі- гією, мотивує його поведінку (почуття, емоції, волю), що ґрунтується на релігії, яка визначає його ставлення до відстоювання свого заперечення проходити військову службу з огляду на свої релігійні переконання та заміни такої на проходження цивільної служби, без забезпечення якої він буде позбавлений вільної можливості нормально існувати і розвиватися, за умови дотримання ним законності та правопорядку.

Акцентовано, що сутність конституційного права громадян на заміну військової служби аль- тернативною (невійськовою) службою полягає в можливості громадянина не з примусу, а від- повідно до його переконань обирати невійськову службу. Це право безпосередньо пов’язане з реалізацією свободи думки, совісті та свободи віросповідання, які належать до основних свобод людини в демократичній державі. Юридичне значення права на заміну військової служби альтер- нативною службою з погляду реалізації свободи думки, свободи совісті та свободи віросповідан- ня означає дозволене і гарантоване законами держави право громадян відповідно до своїх переко- нань і ставлення до релігії проходити замість військової служби цивільну службу, не пов’язану з носінням і застосуванням зброї.

За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що суб’єктом цього права є не будь яка особа, а саме громадянин призовного віку, який з огляду на свої переконання відмовля- ється від проходження військової служби.