Перспективи вдосконалення правового регулювання відносин з впровадження вуглецевих кредитів в Україні

Анотація

Здійснено аналіз стану чинного нормативно-правового регулювання відносин з впровадження вуглецевих кредитів в Україні, визначено наявні прогалин та ризики, обґрунтовано напрями удосконалення законодавства у цій сфері з урахуванням європейського та міжнародного досвіду для запровадження ефективного ринку вуглецевих одиниць.

За результатами проведеного аналізу обґрунтовано, що формування в Україні правового режиму вуглецевих кредитів залишається незавершеним через відсутність комплексного нормативного акта, що визначає засади функціонування ринку торгівлі викидами, правовий режим вуглецевих одиниць та встановлює прозорі процедури обігу таких одиниць на внутрішньому та транскордонному рівнях.

Наголошено, що чинна система моніторингу, звітності та верифікації викидів (MRV), попри свою технічну важливість, не супроводжується нормативно закріпленими механізмами сертифікації, ведення національного реєстру та запобігання подвійного обліку, що ставить під сумнів здатність України брати повноцінну участь у глобальному обміні вуглецевими одиницями на умовах статті 6 Паризької угоди.

У цьому контексті правове забезпечення вуглецевих кредитів набуває значення не лише інструменту кліматичної політики, а й чинника доступу до ринків ЄС. Зволікання з впровадженням необхідних інституцій і норм створює ризики втрати економічних можливостей, уповільнення декарбонізації та зниження довіри міжнародних партнерів до українських кліматичних проєктів.

Аргументовано, що однією з ключових передумов правової сумісності України з кліматичною політикою ЄС є закріплення у спеціальному законі принципів функціонування ринку, юридичних дефініцій, порядку авторизації та транзакційного обліку одиниць, критеріїв якості вуглецевих кредитів, а також організаційних повноважень уповноважених органів влади.

З урахуванням вищевикладеного запропоновано впровадити до національної нормопроєктної діяльності техніко-юридичний підхід, що поєднує методологію оцінки ризиків, запобігання системним прогалинам, урахування міжнародних стандартів прозорості, а також інтеграцію цифрових рішень для реєстрації, верифікації та обміну одиницями. Підкреслено, що нормативний дизайн повинен передбачати інституціоналізовані запобіжники проти подвійного обліку, а також формалізовану участь незалежних верифікаторів.

Наголошується на доцільності забезпечення участі суб’єктів господарювання, галузевих асоціацій та наукової спільноти у процесі публічного обговорення та апробації моделей функціонування національного ринку вуглецевих одиниць. Такий підхід уможливить виявлення ризиків надмірного адміністративного навантаження, узгодження технічних рішень із практичними потребами учасників ринку та формування інституційно стійких механізмів декарбонізації на засадах правової визначеності та сумісності з політикою ЄС. У разі впровадження запропонованих рішень ринок вуглецевих кредитів в Україні може набути системного характеру та стати складовою стратегії зеленої трансформації.