Правові та організаційні засади резильєнтності міст України

Анотація

У статті проведено комплексне дослідження концепції резильєнтності міст як інноваційного підходу до управління міським розвитком у контексті зростаючих глобальних викликів, що включають кліматичні зміни, урбанізаційний тиск, воєнні загрози, техногенні аварії та соціально-економічні кризи.

Проаналізовано еволюцію поняття «резильєнтність» від початкового екологічного розуміння як здатності природних систем до відновлення до сучасного міждисциплінарного підходу, який враховує правові, управлінські, економічні та соціокультурні аспекти розвитку міських територій. Розглянуто правові та організаційні засади забезпечення життєздатності українських міст, окреслено ключові інституції та їхні повноваження у сфері підвищення міської стійкості.

Проведено порівняльний аналіз міжнародного досвіду провідних країн (Нідерланди, Сінгапур, Японія, Німеччина), зосереджений на правових механізмах, фінансових інструментах і моделей управління, що сприяють адаптації міст до різних загроз. Виявлено фрагментарність та колізії в національній нормативно-правовій базі у сферах містобудування, цивільного захисту, екологічної безпеки й місцевого самоврядування, що підкреслює необхідність системного вдосконалення законодавства.

Підкреслено значення міжмуніципального партнерства, впровадження інноваційних фінансових механізмів, цифрових технологій управління та активної громадської участі у формуванні планів підвищення резильєнтності. Запропоновано інтегрувати кращі міжнародні практики у вітчизняну модель розвитку територій з метою підвищення здатності українських міст ефективно реагувати на кризи, мінімізувати їх наслідки та забезпечувати сталий розвиток.

Впровадження інноваційних методів управління, посилення правового регулювання та розвиток партнерств між муніципалітетами створюють умови для підвищення адаптивності міст до різноманітних загроз.

Результати дослідження можуть стати основою для оновлення стратегічних документів на державному та муніципальному рівнях, розроблення галузевих програм, удосконалення нормативно-правових актів і формування національної політики підвищення міської резильєнтності.