Патронат як форма опіки та піклування над дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах

Анотація

В статті здійснено спробу розкрити патронат як особливу форму опіки та піклування над дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах. Розмежовано поняття патронату та патронажу, де «патронат» пропонується розуміти форму опіки над дітьми, а «патронаж», як вид соціальної допомоги дієздатній фізичній особі, яка за станом здоров’я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов’язки. Доведено, що патронат є особливою формою опіки та піклування над дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, інші підстави, які не передбачені чинним законодавством, не можуть бути застосовані для вилучення дитини із біологічної родини і влаштування до сім’ї патронатного вихователя. Обґрунтовано, що встановлення патронату не вирішує питання повної компенсації біологічної родини. Цей тимчасовий захід спрямований лише на пом’якшення негативного впливу на дітей тих процесів, що відбуваються у суспільстві, і які негативно відбиваються на сім’ї. Автором наголошено на соціальному значенні патронажу, яке полягає у тому, що цей цивільно-правовий інститут гарантує дієздатним, але фізично неспроможним особам, сприятливі умови для отримання необхідної правової чи іншої допомоги в процесі здійснення своїх прав та виконання обов’язків. Встановлено, що під патронатом слід розуміти спеціальну форму опіки над дитиною, яка перебуває у складних життєвих обставинах, і у зв’язку з чим потребує державного захисту, який здійснюється шляхом її влаштування в сім’ю патронатного вихователя за умови розмежування прав і обов’язків по захисту прав та інтересів дитини між уповноваженою службою по патронатному вихованню та патронатним вихователем. Звернено увагу на важливість міжвідомчої співпраці між органами опіки, соціальними службами, навчальними закладами та медичними установами для забезпечення ефективного функціонування патронату та своєчасного реагування на потреби дитини.

Окреслено перспективи розвитку патронату як альтернативної форми сімейного виховання, здатної забезпечити тимчасовий, але стабільний та безпечний простір для дитини в період подолання кризової ситуації.