Цінності та галузева юриспруденція

Анотація

У статті розглядається фундаментальна проблема співвідношення догматичної юриспруденції та цінностей, досліджується її взаємозв’язок із дуалізмом «сущого» (реальних суспільних від- носин) і «належного» (норм позитивного права). Наголошується на тому, що головною метою догматичної юриспруденції є вивчення чинного законодавства, щоб створити підґрунтя для пози- тивного права. На відміну від соціології права, яка аналізує право як соціальний феномен, догма- тична юриспруденція зосереджена на праві як на вираженні волі законодавця. Аналізуються різні підходи до цього питання, зокрема ідеалістичний і матеріалістичний, а також концепції відомих правознавців, як-от Г. Кельзен і Г. Гурвич. Зазначається, що Г. Кельзен, хоч і ототожнює право та державу з єдиною «основною нормою», демонструє формалізм, тоді як Г. Гурвич через теорію «нормативного факту» наголошує на нерозривній єдності норми, факту та цінності. Стверджу- ється, що ці підходи є радше науковими фікціями, які пояснюють зв’язок між сущим і належним, ніж вирішують проблему ефективності правового регулювання.

Ключова ідея статті полягає в тому, що конфлікт між «сущим» і «належним» є насправді зітк- ненням двох ціннісних систем: тієї, яку нав’язує влада через законодавство, та тієї, що існує в соціумі. Ефективність правового регулювання можлива лише тоді, коли догматична юриспруден- ція не просто тиражує нові цінності, а адаптує й інкорпорує наявні в соціумі. Підкреслюється, що цінності є консервативним явищем, і будь-яке реформування, яке їх не враховує, приречене на спотворення.

Насамкінець, у статті йдеться про те, що правомірна та протиправна поведінка є вираженням людської свободи, яка, незважаючи на причинно-наслідкові зв’язки, дає можливість особі реалі- зувати власні ціннісні установки. Критикується підхід Г. Кельзена, в якому він намагався узгоди- ти свободу та каузальність, шо мною сприймається як «юридична демагогія», що вуалює реальні життєві протиріччя. У статті робиться висновок, що догматична юриспруденція, хоч і цінна для практичних цілей, демонструє свою обмеженість, оскільки вона не ставить за мету пошук високої істини, а зосереджена на вирішенні прикладних завдань.