Особливості здійснення виконавчого провадження при зверненні стягнення на торговельну марку

Анотація

Стаття присвячена правовому аналізу особливостей здійснення виконавчого провадження при зверненні стягнення на торговельну марку. Встановлено, що звернення стягнення на майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку при здійсненні виконавчого провадження не унормовано на законодавчому рівні; ні спеціальне законодавство у сфері промислової власності, зокрема, Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ні Закон України «Про виконавче провадження» не містять жодних спеціальних норм, які б визначали особливості звернення стягнення на об’єкти права інтелектуальної власності загалом, і на торговельні марки зокрема. Встановлено, що звернення стягнення можливе на майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності. Доведено, що «особи, права інтелектуальної власності яких порушені», про які згадується у ч. 1 ст. 14 Закону України «Про виконавче провадження», можуть виступати або стягувачами за виконавчими документами, які видаються за результатами розгляду справи в суді для примусове виконання рішень судів, або потерпілими в рамках розгляду кримінальних проваджень, за статтями 176, 177 і 229 КК України, справ про адміністративні правопорушення за ст. 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Обґрунтовано, що під час виконавчого провадження стягнення може бути звернено саме на майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку, а не на саму торговельну марку, оскільки торговельна марка – це нематеріальний об’єкт, цінність якого проявляється саме через володіння майновими правами на неї. Доведено, що керуючись публічною інформацією про торговельні марки, належні боржнику, державний / приватний виконавець може накласти арешт на майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку та зобов’язаний повідомити про це УКРНОІВІ. Доведено, що державний / приватний виконавець може зробити офіційний запит до УКРНОІВІ щодо отримання додаткової офіційної відповіді про належність боржнику певної торговельної марки (зокрема, інформації, що боржник є власником Свідоцтва на торговельну марку). Обґрунтовано, що зважаючи на вартість майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку, можемо зробити висновок, що державний / приватний виконавець може здійснити реалізацію арештованого майна (майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку) на електронних торгах, відчуживши частину таких майнових прав інтелектуальної власності, вартість яких відповідає сумі боргу, яка підлягає до стягнення в рамках виконавчого провадження.