Вплив збройної агресії на міжнародно-правовий статус держав: аналіз змін у правосуб’єктності

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження впливу збройної агресії на міжнародно-правовий статус держав у контексті сучасних геополітичних викликів. Проаналізовано трансформації пра- восуб’єктності як держави-агресора, так і держави-жертви, з урахуванням норм міжнародного права, практики міжнародних організацій та конкретних кейсів. Особливу увагу приділено стано- вищу держави-жертви, яка відповідно до принципів міжнародного права не втрачає своєї право- суб’єктності навіть у разі окупації, анексії чи втрати частини території. Підкреслюється значення принципів територіальної цілісності, суверенітету, непорушності кордонів та презумпції продов- ження державності, що закріплені в Статуті ООН та інших базових міжнародно-правових актах.

Держава-агресор, хоча формально залишається суб’єктом міжнародного права, стикається з масштабними обмеженнями: запровадженням санкцій, міжнародною ізоляцією, втратою репу- тації та довіри з боку інших держав. На прикладі агресії Російської Федерації проти України продемонстровано обмеженість існуючих міжнародно-правових механізмів притягнення до від- повідальності, зокрема неможливість позбавлення права вето в Раді Безпеки ООН чи виключення з ключових міжнародних структур.

Автор обґрунтовує необхідність реформування міжнародного права: створення спеціаль- ного трибуналу для злочину агресії, посилення санкційної політики, впровадження механізмів обов’язкової компенсації збитків державам-жертвам. Стаття має практичну значущість для роз- робки нових підходів до зміцнення міжнародного правопорядку та захисту суверенітету держав у XXI столітті.

В умовах глобалізації та зростаючої геополітичної напруги питання ефективності міжнарод- но-правових інструментів набувають особливої актуальності. Важливо також відзначити роль міждержавної співпраці та посилення превентивних механізмів, які можуть запобігти виникнен- ню нових конфліктів. Водночас міжнародне співтовариство повинно знайти баланс між суверені- тетом держав і необхідністю колективної безпеки, що стане ключовим чинником стабільності у майбутньому.