Правові засади гнучкої євроінтеграції

Анотація

Ведучи мову про процес визначення теоретичного підґрунтя сучасного євроінтеграційного процесу, констатовано, що Європейський Союз як об’єднання, з самого початку його заснування не мало наперед визначену і незмінну стратегічну мету. Наявні на сьогодні структури Європей- ського Союзу були започатковані ще в повоєнний період. Безумовно, на той час перед Західною Європою стояли зовсім інші цілі та завдання.

Доведено, що аналіз євроінтеграції в історичній ретроспективі дає можливість зрозуміти інтегра- ційні процеси, що протікають в Європейському Союзі, усвідомити їх справжні цілі та завдання. Вста- новлено, що першочергово це було дійсно об’єднання зусиль та можливостей саме у сферах безпеки та оборони. Беручи до уваги тогочасні повоєнні реалії, це було цілком виправдано. Однак враховуючи супротив до інтеграції у політичній сфері та сфері оборони, який на той час так і не вдалося подола- ти, довелося шукати шляхи до інтеграції, які точно вдалося б реалізувати. З’ясовано, що саме тому процес євроінтеграції було розпочато саме з економічної сфери.

Констатовано, що політика в галузі безпеки та оборони вже тоді була найбільш чутливою компонентою національного суверенітету, щодо ступеню обмеження якої європейські держави мали тенденцію до розбіжності. З’ясовано, що на пев- ний час було відстрочено спроби подальшого поглиблення взаємодії у сферах зовнішньої та оборон- ної політики, які є найбільш тендітною ключовою складовою національного суверенітету. Констатовано, що питання розширення ЄС нерозривно пов’язане з процесом поглиблення ін- теграції в цьому об’єднанні. Однак цей процес завжди був достатньо суперечливий. Вектори та завдання процесу євроінтеграції постійно трансформуються, так як мають враховувати як вну- трішні чинники політичного та економічного характеру всередині ЄС та окремих його країн, а та- кож зовнішні тенденції розвитку міжнародних відносин, що знову ж таки динамічно змінюються.

З’ясовано, що поява різношвидкісної інтеграції зумовлена збільшенням числа членів Євро- пейського економічного співтовариства, а згодом і Європейського Союзу, що мали різні інтереси та можливості всередині об’єднання. Доведено, що для того, щоб не обмежувати групи країн у їх прагненнях поглибитися в певних сферах співпраці, а також щоб нівелювати протиріччя та відмінності в підходах до можливих векторів євроінтеграції, необхідним було запровадити ін- струмент гнучкої інтеграції. Це дало можливість просувати євроінтеграцію вперед. Досліджено форми гнучкої інтеграції та посиленої співпраці.