Межі дії імунітету посадових осіб держави від юрисдикції міжнародних та іноземних судових інституцій

Анотація

У статті висвітлюється проблематика меж дії імунітету посадових осіб від переслідування міжнародними та іноземними судовими інституціями, що має ключове значення в контексті реа- лізації правовідносин відповідальності, що випливають з імперативних норм загального міжна- родного права. Встановлено, що протягом тривалого часу в доктрині міжнародного права існува- ла аксіома щодо неможливості поширення юрисдикції міжнародних та іноземних судів на справи, що стосуються посадових осіб держави.

Однак така позиції нині суперечить пріоритетності в міжнародному праві норм jus cogens, оскільки супроводжується конкуренцією з правовідносинами щодо їх реалізації, зокрема пов’я- заними із забороною вчиняти злочин геноциду, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії, а також відповідальністю за їх вчинення.

З’ясовано, що навіть з огляду на системний відхід від цієї ідеї, нині існують доволі сильні по- зиції на підтримку абсолютного імунітету посадових осіб держави. Виявлено, що одним із базо- вих аргументів щодо підтримки цієї позиції, що наводяться її прихильниками, є рішення у справі «Демократична Республіка Конго проти Бельгії».

У ході аналізу установчих документів та рішень найбільш авторитетних міжнародних судових інституцій виявлено послідовний та виважений рух у напрямку відмови від абсолютизації кон- цепції юрисдикційного імунітету, що супроводжується істотною підтримкою і на доктринально- му рівні. Натомість у сучасному міжнародному праві визнаною є позиція щодо обмеженого тлу- мачення змісту цієї концепції, що не дозволяє злочинцям використовувати імунітет як інструмент відвернення міжнародно-правової відповідальності за вчинення серйозних порушень міжнарод- ного права, що зачіпають інтереси глобальної спільноти.

Отже, у ході дослідження встановлено, що нині в міжнародному праві активно використову- ється концепція обмеженого тлумачення змісту юрисдикційного імунітету, що вочевидь є від- повіддю на виклики, з якими стикається система міжнародного правосуддя, зокрема у вигляді загрози зловживання юрисдикційним імунітетом. Такий підхід безумовно є адаптацією науки міжнародного права до сучасних умов розвитку людства.