Позитивні процесуальні зобов’язання держави за статтею 2 Європейської конвенції з прав людини під час збройного конфлікту

Анотація

Дослідження присвячене аналізу особливостей виконання позитивних процесуальних зобов’я- зань держави щодо захисту права на життя відповідно до ст. 2 Європейської конвенції з прав людини в умовах збройного конфлікту. Актуальність зумовлена необхідністю з’ясування меж адаптації міжнародно-правових стандартів захисту права на життя до надзвичайних обставин воєнного часу, коли традиційні механізми гарантування прав людини зазнають значних викликів та обмежень.

Методологія дослідження базується на аналізі судової практики Європейського суду з прав людини, компаративному аналізі підходів різних регіональних механізмів захисту прав людини, а також систематичному тлумаченні норм міжнародного права прав людини та міжнародного гу- манітарного права.

У роботі розкрито концептуальні засади позитивних зобов’язань держави у сфері захисту пра- ва на життя, проаналізовано розмежування між негативними та позитивними зобов’язаннями, а також між матеріальними та процесуальними аспектами позитивних зобов’язань. Приділено увагу аналізу критеріїв «неможливого або непропорційного тягаря» та принципу «належної ста- ранності» як правових меж виконання позитивних зобов’язань.
Дослідження демонструє, що позитивні процесуальні зобов’язання держави не припиняють діяти навіть у воєнний час, хоча їх виконання може бути значно ускладнене об’єктивними об- ставинами. Суд застосовує гнучкий підхід до оцінки виконання цих зобов’язань, визнаючи обме- ження, які створює збройний конфлікт, але водночас наполягаючи на необхідності докладати всіх розумно можливих зусиль для їх реалізації.

Ключовими принципами виконання процесуальних зобов’язань у збройному конфлікті визна- чено: ініціативність органів влади у проведенні розслідування без покладання відповідальності на родичів жертв, незалежність розслідування від осіб або органів, які можуть бути причетні до подій, ефективність розслідування з метою встановлення обставин та притягнення винних до відповідальності, використання всіх розумно доступних засобів та методів з урахуванням безпе- кових обмежень, забезпечення участі родичів жертв у розслідуванні та громадського контролю за його результатами.