Запровадження відкритого банкінгу в Україні: порівняльно-правовий аналіз із законодавством ЄС

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз правового регулювання відкритого банкінгу в Україні та Європейському Союзі. Особливу увагу приділено змісту та правовому значенню поло- жень Закону України «Про платіжні послуги», що вступив в силу у частині відкритого банкінгу 1 серпня 2025 року, а також нормативно-правовим актам ЄС, зокрема Директиві (ЄС) 2015/2366 (PSD II). У дослідженні підкреслено, що відкритий банкінг є одним з ключових механізмів циф- рової трансформації фінансових ринків, що передбачає безпечний обмін фінансовими даними між платіжними установами та третіми сторонами на основі згоди клієнта. Він сприяє створенню інноваційних фінансових сервісів, підвищенню конкуренції у банківському секторі, персоналіза- ції послуг та розширенню фінансової інклюзії.

Автор розглядає концептуальну модель відкритого банкінгу, презентовану Національним банком України у 2023 році, яка містить дорожню карту впровадження відкритого банкінгу, зокрема розробку технічних специфікацій API, тестування, нормативне закріплення, запуск пі- лотних проєктів і повномасштабне впровадження. Оцінено правовий статус і вимоги до нада- вачів нефінансових платіжних послуг, що функціонуватимуть у новій системі. Проаналізовано підхід до надання користувачами згоди, стандарти автентифікації та захисту даних. Хоча метою цієї статті є дослідження регулювання саме на рівні закону, окремо звернуто увагу на важли- вість підзаконної нормативної бази, без якої функціонування відкритого банкінгу в Україні є неможливим.

Здійснено порівняння норм Закону України «Про платіжні послуги» зі статтями 66 і 67 PSD II, виявлено відповідність ключових елементів: права на доступ до рахунків, безпечне використання платіжної інформації, а також обов’язки надавачів послуг. Визначено, що українська модель на рівні закону загалом відповідає європейським стандартам.

У підсумку зроблено висновок, що імплементація відкритого банкінгу в Україні відкриває нові можливості для розвитку фінансового сектору, однак вимагає чіткої координації з міжнародними підходами, належного нормативного супроводу та технологічної готовності всіх учасників ринку. Запропоноване дослідження має практичну цінність для регуляторів, законодавців, юристів, фін- тех-компаній та дослідників цифрових фінансів.