Міжнародно-правові стандарти захисту критичної енергоінфраструктури під час збройного конфлікту

Анотація

Стаття аналізує міжнародно-правові стандарти захисту критичної енергоінфраструктури, зо- крема електростанцій, газопроводів та систем електропостачання, під час збройних конфліктів.

Дослідження базується на Женевських конвенціях 1949 року, Додаткових протоколах 1977 року, нормах звичаєвого міжнародного гуманітарного права та міжнародного екологічного права, включаючи Конвенцію ENMOD 1976 року.

Особливий акцент зроблено на принципах розрізнення, пропорційності та військової необхід- ності, які забороняють атаки на цивільні об’єкти без прямого військового значення.

Розглянуто захист ядерних об’єктів, підкреслюючи їхню вразливість до катастрофічних на- слідків, та сучасні виклики, такі як кібератаки на енергосистеми. Практичні приклади, зокрема з конфлікту в Україні 2022–2023 років, ілюструють складнощі застосування правових норм через подвійне призначення інфраструктури та обмежену відповідальність за порушення. Зростання ролі відновлювальних джерел енергії додає нових викликів для захисту.

У статті наголошується на необхідності вдосконалення правових механізмів, зокрема щодо ре- гулювання кібервійни, та посилення міжнародної співпраці для забезпечення безпеки енергоінф- раструктури. Захист таких об’єктів є не лише юридичним, а й моральним імперативом, оскільки від нього залежить добробут цивільного населення.

Міжнародна спільнота має адаптувати правові норми до нових технологій і форм війни, щоб ефективно протидіяти загрозам. Надмірна уразливість енергетичних систем, а також відсутність чітких правових рамок для регулювання кібератак і впровадження блокчейн-технологій поро- джують юридичну невизначеність, що становить загрозу стабільності та безпеці. Отже, існує необхідність у всебічному аналізі міжнародно-правових стандартів захисту енергоінфраструк- тури, оцінці можливостей блокчейн-технологій та розробці рекомендацій щодо їх інтеграції для підвищення безпеки й ефективності захисту в умовах збройних конфліктів.

Зроблено висновок про важливість розвитку механізмів моніторингу, швидкого реагування та застосування санкцій для захисту критичної інфраструктури. Це сприятиме зменшенню гумані- тарних і екологічних наслідків атак, забезпечуючи стабільність у кризових умовах.