Інститут відступлення права вимоги (цесії) у цивільному праві України: проблеми правового визначення та напрями вдосконалення

Анотація

Встановлено, що інститут відступлення права вимоги (цесії) є одним з ключових механізмів у зобов’язальному праві України, проте його регулювання в Цивільному кодексі має значні прогалини. Відсутність чіткого законодавчого визначення цесії спричиняє доктринальні суперечності щодо її правової природи – чи є вона самостійним правочином, чи результатом інших угод, що ускладнює кваліфікацію та веде до спорів. Історично цесія розвинулася з римського приватного права, долаючи обмеження ранніх форм передачі зобов’язань і ставши ефективним механізмом передачі прав.

Досліджено, що сучасна судова практика вирішує ці розбіжності, розглядаючи цесію як правовий результат інших договорів та підвищуючи правову визначеність. Важливим є чітке розмежування цесії від суміжних правових інститутів, зокрема факторингу, за критеріями предмета, мети, оплатності та суб’єктного складу. Необхідність законодавчого закріплення цих розмежувань визнається у Проєкті Концепції оновлення Цивільного кодексу України, що є важливим кроком до усунення правової невизначеності.

Проєкт Концепції також пропонує модернізацію інституту цесії, включаючи можливість відступлення майбутніх прав за умови їх ідентифікації, гармонізуючи українське законодавство з європейськими стандартами, зокрема з положеннями Проєкту Загальної схеми координат (DCFR). Передбачається перегляд обмежень щодо відступлення права вимоги у статті 515 ЦК, згідно з якими дозволено відступлення майнових прав за згодою боржника та обмежено передачу прав, нерозривно пов’язаних з особою кредитора.

Доведено, що для подальшого посилення захисту інтересів учасників та підвищення довіри до ринку вимог, доцільна імплементація додаткових положень європейського договірного права, зокрема DCFR. Це включає запровадження детальних гарантій цедента цесіонарію (щодо існування права, стабільності умов та захисту від подвійного відступлення), а також чітких правил щодо послідовного відступлення, де пріоритет визначається повідомленням боржника. Важливим є також закріплення принципу неможливості окремого відступлення акцесорного права.

Підкреслено, що незважаючи на прогрес у судовій практиці та запропонованих змінах до ЦК, правове регулювання цесії потребує подальшої системної модернізації. Комплексна імплементація європейських стандартів необхідна для повного захисту прав учасників, підвищення довіри до ринку вимог та ефективного функціонування інституту цесії в Україні.