Органи управління та посадові особи господарських товариств

Анотація

У статті здійснено аналіз правових засад регулювання статусу посадових осіб господарських товариств та органів управління господарського товариства. Від рівня компетентності та відповідальності посадових осіб значною мірою залежить стабільність функціонування товариства, його репутація та здатність до сталого розвитку. З прийняттям Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» закріплено визначення посадових осіб товариства. Розкрито доктринальні підходи та законодавчі положення щодо змісту таких категорій як: «органи управління товариством», «посадові особи товариства», «посадові особи органів товариства», які не є тотожними. Спільним є те, що діяльність як органів товариства так і його посадових осіб спрямована на забезпечення діяльності товариства, представництва та захисту його інтересів. Відмінність полягає в тому, що органи товариства можуть утворюватися як одноосібні, так і колегіальні. Попри те, що вони не мають статусу самостійного суб’єкта права, наділені певними повноваженнями, визначеними на законодавчому рівні та локальних актах товариства. Посадові особи товариства, так само як і посадові особи органів управління товариства – це завжди фізичні особи. Чітке розмежування функцій і повноважень органів управління та посадових осіб господарського товариства є необхідною умовою для належного виконання ними своїх обов’язків, а також для забезпечення балансу інтересів усіх учасників корпоративних відносин, визначення підстав та видів юридичної відповідальності за дії, бездіяльність, які призвели до порушення прав та інтересів товариства, його учасників або третіх осіб.

Проведено аналіз нормативного регулювання системи органів управління та посадових осіб різних організаційно-правових форм товариств: акціонерних товариств, товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних і командитних товариств. Підкреслено, що, незважаючи на відсутність законодавчої вимоги щодо створення органів управління в останніх, на практиці такі структури часто функціонують.