Право власності в умовах воєнного стану

Анотація

Право власності є одним із фундаментальних прав людини, що гарантується як національним законодавством, так і міжнародними нормативно-правовими актами. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина із зазначенням строку дії цих обмежень Конституція України та інші нормативні акти допускають можливість обмеження права власності в інтересах національної безпеки, що зумовлює потребу визначення балансу між приватним інтересом власника і публічним інтересом держави. Під час дії правового режиму воєнного стану цей баланс інтересів відіграє важливе значення та впливає на порядок реалізації власником наданих йому повноважень та здійснення права власності.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Хоча міжнародне право покликане захищати права людини, в тому числі право власності, воно все ж допускає певні обмеження. Так, у статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності в умовах воєнного стану зазнає значного впливу з боку держави, що зумовлено потребами національної безпеки та оборони. Обмеження права власності мають бути чітко регламентовані законом. Це зумовлює потребу адаптувати цивільне законодавства до дії правового режиму воєнного стану, в тому числі створення механізмів компенсації та спрощення процедур захисту права власності.

Реквізиція майна в умовах війни повинна бути чітко регламентованою, мати обґрунтований і тимчасовий характер, супроводжуватися справедливою компенсацією. Тому доцільно розробити єдину методику оцінки майна, яке підлягає примусовому відчуженню, та встановити чіткі строки для повного відшкодуванням його вартості.