Формування категорії викупу в цивільному праві

Анотація

В законодавстві України передбачений механізму викупу деяких об’єктів цивільних прав в окремих випадках. Так, викупленими можуть бути земельні ділянки, об’єкти культурної спадщини, корпоративні права тощо.

Попри відносну поширеність застосування механізму викупу, в законодавстві відсутнє визначення поняття «викуп». Разом із цим, викуп слід розглядати як універсальний правовий механізм – поряд з іншими, певною мірою подібними до нього, такими як конфіскація, реквізиція, націоналізація, – а не лише як інструмент у сфері земельних правовідносин чи відносин щодо об’єктів культурної спадщини. Це зумовлює потребу в тлумаченні та комплексному, концептуальному осмисленні механізму викупу, що можливе шляхом наукового аналізу правовідносин, у межах яких допускається викуп, їх порівняння, узагальнення та виявлення спільних ознак.

В статті описаний історичний контекст явища викупу, його розвиток, бачення в різні періоди історії (часи Стародавньої Греції, Римської Імперії, Середньовіччя, Нового часу, в XX столітті, в новітній історії), та в різних країнах. Проаналізовано співвідношення понять «викуп» та «експропріація».

В статті наведено основи правового регулювання викупу різних об’єктів за сучасним законодавством України, а також досліджено окремі правовідносини які не кваліфікуються відповідно до законодавства як викуп, однак за своєю сутністю мають всі ознаки відносин викупу.

Виокремлено найбільш загальні риси механізму викупу. Також сформульовано передумови застосування механізму викупу, та проблеми які вирішує цей механізм.

Сформульовано тезу про те, що універсальною ознакою викупу (незалежно від об’єкта який викуповується) є передумова у вигляді наявності «конфлікту інтересів» щодо певного об’єкта цивільних прав. Викуп слугує способом розв’язання такого конфлікту інтересів.

У статті проаналізовано мету викупу різних об’єктів, зокрема з’ясовано, що залежно змісту правовідносин та сутності конфлікту інтересів спрямованість викупу може різнитися: в одних випадках викуп може бути спрямований на набуття певного майна у власність, в інших – на припинення певних спільних прав щодо одного і того ж об’єкта.

Сформульовано висновок, що викуп за своєю сутністю виник як спосіб розв’язання публічного та приватного інтересів, а в подальшому був поширений також і на суто приватно-правові відносини.