Співвідношення екоциду та «особливо серйозного злочину» у Конвенції Ради Європи про захист довкілля засобами кримінального права від 14 травня 2025 року

Анотація

У статті розглянуто положення Конвенції Ради Європи про захист довкілля засобами криміналь- ного права, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 13-14 травня 2025 року для встановлення співвідношення між злочином екоциду та «особливо серйозним злочином» у розумінні ст. 31 за- значеної Конвенції. Констатовано, що хоча Парламентська Асамблея Ради Європи у резолюціях та рекомендаціях неодноразово акцентувала на закріпленні у Конвенції РЄ про захист довкілля засобами кримінального права 2025 року положень про злочин екоциду, у тексті Конвенції екоцид було згадано лише у преамбулі. Натомість у ст. 31 згаданої Конвенції було викладено положення про «особливо серйозний злочин», що можна розглядати як особливо кваліфікований склад злочину проти довкілля, за якого настання наслідків вчинення будь-якого з діянь, наведених у Конвенції, перелічених у ст. 31, є ознаками особливо кваліфікованих складів відповідного злочину.

Проаналізувавши положення Пояснювальної доповіді до Конвенції, проєкти Конвенції, резо- люції та рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи, аргументовано, що особливо сер- йозний злочин у розумінні вищевказаної Конвенції становить злочин проти довкілля, що досягає порогу екоциду. На підставі приписів Екологічного кодексу Французької Республіки наведено приклад диференціації у кримінальному законодавстві норм про заподіяння шкоди навколишньо- му середовищу, за якої простий склад злочину, яким заподіюється шкода, розглядається як злочин проти довкілля, а за наявності певних ознак (форма вини, досягнення певного порогу шкоди) – ді- яння є екоцидом. Встановлено, що розуміння екоциду як особливо кваліфікованого злочину проти довкілля у внутрішніх законодавствах держав – учасниць Ради Європи, не суперечить автономно- му тлумаченню екоциду як окремого злочину, що підлягає міжнародної криміналізації екоциду в рамках механізму Римського Статуту Міжнародного кримінального суду.

Зроблено висновок, що Конвенція допускає варіативність у визначенні ознак екоциду у вну-трішньому праві і побудова норми, яка визначала б ознаки екоциду як окремого (автономного) злочину, не є єдиною правильною моделлю, яка могла б бути закріплена у внутрішньому законо- давстві.