Доктрина командної відповідальності за воєнні злочини у міжнародному праві та національній правовій системі

Анотація

Вказується, вже більше одинадцяти років триває збройна агресія росії проти України, що ха- рактеризується систематичним вчиненням воєнних злочинів військовослужбовцями збройних сил держави-агресора, що актуалізує необхідність функціонування правових механізмів притяг- нення до кримінальної відповідальності за скоєння таких злочинів.

У статті досліджено доктрину командної відповідальності за воєнні злочини у міжнародному праві та національній правовій системі України. З огляду на триваючу російсько-українську вій- ну та численні воєнні злочини, скоєні військовими збройних сил агресора, питання ефективних механізмів притягнення до відповідальності набуває особливої актуальності. У статті розкри- то генезу доктрини командної відповідальності, простежуючи її витоки від перших міжнарод- но-правових актів – Гаазьких конвенцій 1899 і 1907 рр., Лейпцизького процесу та справи генерала Ямашіти – до сучасного закріплення у Женевських конвенціях, Додатковому протоколі 1977 р., статутах міжнародних кримінальних трибуналів для Югославії та Руанди, а також у Римському статуті Міжнародного кримінального суду. Показано, що сутність командної відповідальності по- лягає у покладенні індивідуальної кримінальної відповідальності на військових командирів чи інших начальників за бездіяльність, пов’язану з нездійсненням належного контролю над підлег- лими, які вчинили воєнні злочини. Відповідальність настає не за злочини підлеглих як такі, а за невиконання обов’язку запобігти, припинити чи покарати їхні протиправні дії.

Окрему увагу приділено імплементації міжнародно-правових стандартів у національне зако-нодавство: у жовтні 2024 року Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 31-1, яка фактично відтворює положення статті 28 Римського статуту. Акцентовано на наукових дискусіях в Україні щодо доцільності закріплення цього інституту, проблеми співвідношення командної відповідальності та інституту співучасті, а також можливих труднощі практичного застосуван- ня нововведення. Зроблено висновок, що інститут командної відповідальності є ключовим для забезпечення принципу невідворотності покарання за воєнні злочини, особливо у випадках їх масового чи системного характеру. Водночас, для ефективної реалізації цієї доктрини в Україні необхідне вироблення сталої правозастосовної практики та її належне наукове осмислення.