Правове закріплення нової суті понять іноземна мова, мова ворога, ворожа мова та їх трактування в національних законодавствах пострадянських республік

Анотація

Виборовши національну свободу і суверенітет, посттоталітарні радянські республіки, що входили до складу імперії комуністів – Союзу Радянських Соціалістичних Республік, активно почали на законодавчому рівні вирішувати проблему збереження своєї ідентичності. Одним із таких напрямів стало закріплення в національному законодавстві статусу і функціонування мови народу-державотворця та інших мов, що було актуально у пострадянських республіках. Саме ця проблема і стала предметом аналізу для авторки статті.

Дослідниця підійшла до розкриття суті даної проблеми комплексно, використавши причинно-наслідкові зв’язки, залучивши фактичний матеріал історії та сучасності, модерні філософсько-правові засади класифікації мова і мовних прав та національні законодавства як основну правову джерельну базу.

Науковиця зʼясувала фактори появи нових дефініцій у законодавстві країн, що стали на шлях демократичного розвитку і збереження національної держави.

Авторка дослідження проаналізувала в системі мовних прав нову сутність трактування “іноземна мова”, “мова ворога”, “ворожа мова”, їх статус і функціонування, закріплених на законодавчому рівні в пострадянських республіках. Вона акцентувала увагу на індивідуальному підході країн до вирішення даної проблеми, хоча їх мета була єдина: збереження своєї ідентичності, забезпечення нації і державі розквіту та унеможливлення відродження попередньої імперії.

Не оминула дослідниця і значення використання Україною досвіду для вирішення мовних прав на своїй території. Цілеспрямоване і послідовне посягання ворога, агресора-окупанта на історію, суверенітет і територію України, знищення українського народу і її як суверенної держави - одне з головних його завдань. аби цього не сталося, багато залежить від рішучих дій на рівні законодавчої та виконавчої влад, зрілості громадянського суспільства та їх свідомості.

Правознавиця робить переконливі висновки. Реалії історії та сьогоднішній стан глобальної турбулентної політики вимагають нових підходів щодо вдосконалення мовних прав. Необхідно враховувати модерні теоретико-методологічні узагальнення науковців щодо класифікації мов, їх статусу та функціонування у національних країнах, котрі стали на демократичний шлях, як складова частина людства, з метою їх національного розвитку зокрема і людської цивілізації взагалі.