Обмеження щодо внесення змін до конституції: порівняльно-правовий аспект

Анотація

У статті здійснено порівняльно-правовий аналіз обмежень (заборон) щодо внесення змін до конституції. У конституційній теорії вони отримали назву «eternity clauses» («вічні положення»). Мета їх встановлення очевидна та випливає з самої природи конституції, необхідності забезпечення її стабільності та захисту. Водночас, обсяг таких обмежень в європейській конституційній практиці різниться.

Автором з’ясовано, що найбільш чисельною групою серед них є ті, які забороняють змінювати зміст окремих конституційних положень. Як правило, предметом перегляду не можуть виступати основоположні конституційні принципи (цінності), зокрема форма правління, форма державного устрою, незалежність та територіальна цілісність держави, принципи верховенства права, народного суверенітету, права і свободи людини і громадянина, плюралізм, державна (офіційна) мова тощо. Однією з найбільш поширених конституційних заборон є заборона щодо зміни форми правління та форми державного устрою (конституції Франції, Греції, Італії, Румунії, Португалії, Німеччини та ін.). Значна частина конституцій має положення щодо неможливості скасування чи обмеження фундаментальних прав і свобод людини (конституції Німеччини, України, Молдови, Португалії та ін.). Ще одна група заборонних приписів пов’язана з часовими обмеженнями. Деякі конституції (Португалії, Греції) встановлюють конкретний проміжок часу, упродовж якого їх текст не може зазнавати змін (незалежно від предмету перегляду). Вказано, що така «перерва» необхідна для забезпечення сталої роботи державних інституцій, уникнення поспішних та потенційно дестабілізуючих реформ, обмеження впливу політичної кон’юнктури.

У статті згадано і про ситуаційні обмеження щодо внесення змін до конституції. Здебільшого до них відносять події надзвичайного характеру, під час яких влада повинна гарантувати стабільне функціонування держави та суспільства. Це, зокрема, воєнний стан, надзвичайний стан, облога, посягання на територіальну цілісність тощо. Подібні положення містяться в конституціях України, Бельгії, Франції, Естонії, Польщі, Молдови тощо.