Право громадян на соціальний захист в Україні та європейських державах: порівняльно-правові аспекти конституційного регулювання

Анотація

Досліджено зміст положень відповідних норм конституцій України та європейських держав, у яких закріплено право на соціальний захист.

Зазначено, що право на соціальний захист є одним із найважливіших соціальних прав громадян, яке проявляється в тому, що кожен громадянин має право на допомогу і підтримку з боку суспільства і держави у разі, якщо через об’єктивні обставини він не може забезпечити себе і свою сім’ю. Воно гарантує насамперед непрацездатним за наявності відповідних умов на мінімальному рівні мати певні блага. При цьому це право пов’язане з економічними та іншими можливостями держави і без виділення необхідних коштів не може бути реалізоване.

Відзначено, що в юридичній науці не існує однозначного розуміння поняття “соціальний захист” як правової категорії.

Наголошено, що право на соціальний захист є міжнародно визнаним правом, що знайшло своє відображення в ряді конституцій європейських держав. У той же час у конституціях Австрії, Боснії і Герцеговини, Грузії, Ліхтенштейну, Люксембурга, Німеччини, Норвегії та Швеції це право врегульовано нормами галузевого законодавства.

Зроблено висновок про неоднозначність викладення права на соціальний захист в європейських державах. Так, у конституціях Азербайджану, Албанії, Болгарії, Вірменії, Греції, Данії, Іспанії, Латвії, Литви, Північної Македонії, Молдови, Монако, Нідерландів, Польщі, Португалії, Сербії, Словаччини, Словенії, Туреччини, Угорщини, Чехії, Франції, Швейцарії досліджуване право виокремлено в самостійну статтю. Водночас у конституціях Андорри, Бельгії, Естонії, Італії, Румунії, Сан-Марино, Фінляндії та Хорватії це право закріплено поряд з іншими конституційними правами людини, зокрема з правом на охорону здоров’я; правом на навчання та професійну підготовку; правами, пов’язані з пологами, материнством та доглядом за дітьми; з правами на медичну допомогу, житло, безпечне довкілля.

Звернуто увагу на те, що в ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплені юридичні підстави, за наявності яких у людини виникає потреба в соціальному забезпеченні, а саме: у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та старості, які згідно з міжнародними соціальними стандартами відносять до соціальних ризиків, які притаманні кожній людині як члену громадянського суспільства, і зумовлені її біологічною, фізіологічною і соціальною природою.

Запропоновано, враховуючи позитивний досвід європейських держав щодо конституційного регулювання права на соціальний захист, привести положення ст. 46 Конституції України відповідно до європейських стандартів.