Конституційний Суд України як інститут подолання правових прогалин у національній правовій системі

Анотація

У статті досліджується роль Конституційного Суду України як ключового інституту подолання правових прогалин у національній правовій системі. Визначено, що правові прогалини є об’єктивним явищем, зумовленим як недосконалістю законотворчого процесу, так і динамікою суспільних відносин, що ускладнюють правозастосування та створюють ризики правової невизначеності.

Автор акцентує увагу на тому, що Конституційний Суд України, не будучи нормотворчим органом, забезпечує усунення прогалин завдяки низці інструментів: офіційному тлумаченню Конституції та законів; визнанню неконституційними положень нормативних актів, які створюють правові колізії чи прогалини; формуванню обов’язкових правових позицій, що виступають орієнтиром для судів та інших органів влади; здійсненню превентивного контролю щодо проектів змін до Конституції.

Показано, що практика Конституційного Суду України містить численні приклади подолання правових прогалин, серед яких рішення у справах про соціальні гарантії, декомунізаційне законодавство, а також рішення Другого сенату від 21 січня 2025 року № 3-р(ІІ)/2025, яке усунуло невизначеність у сфері податкових правовідносин та підтвердило значення принципу юридичної визначеності як складової верховенства права.

Обґрунтовано, що діяльність Конституційного Суду України забезпечує сталість і цілісність правового поля, формує баланс між поділом влади та необхідністю оперативного усунення дефектів у законодавстві, а також сприяє гармонізації національного права з європейськими стандартами. Підкреслено, що адаптація законодавства до європейських норм потребує дотримання балансу між національним правом та міжнародними зобов’язаннями. В умовах воєнного стану зростає значення Конституційного Суду України як гаранта конституційного ладу, прав і свобод людини та недопущення узурпації влади.

Зроблено висновок, що Конституційний Суд України є провідним механізмом забезпечення правової визначеності, стабільності та демократичного розвитку держави, а його роль у подоланні правових прогалин має фундаментальне значення для функціонування правової системи.