Становлення та функціонування інституту дитячого омбудсмана у контексті ювеналізації конституційного права

Анотація

У статті досліджуються актуальні проблеми конституційного права та конституціоналізму в аспекті забезпечення прав дитини. Зазначається, що серед фундаментальних конституційних цінностей на сучасному етапі розвитку конституціоналізму вагоме місце займають права дитини. Стверджується, що особливе значення в умовах сьогодення набуває проблематика ювенальної політики, становлення ювенального правосуддя та функціонування держави у сфері захисту прав дитини. Під впливом цього сучасні конституції більшості країн останнім часом стали комплексно закріплювати не лише права дитини, а й загальні принципи ювенальної політики.

Поява на конституційному рівні норм щодо прав дитини, конституціоналізація їх правосуб’єктності, у тому числі в аспекті майбутніх поколінь з точки зору екології, економіки, цифровізації, медицини та біоетики тощо свідчить про свого роду ювеналізацію конституційного права. На погляд автора, ця тенденція полягає в посиленні уваги держави до конституційних прав, інтересів та потреб дітей і молоді через інституційне, нормативне й практичне оформлення відповідних гарантій у системі конституційного регулювання. Це явище відображає загальносвітову гуманістичну тенденцію, орієнтовану на визнання дітей не лише об’єктами опіки, а й суб’єктами права – повноправними учасниками публічного життя.

У цьому контексті не викликає сумніву, що саме захист прав дітей є одним з магістральних напрямів ювенальної політики держави, під якою розуміється діяльність державних і недержавних інституцій щодо створення умов з метою всебічного розвитку дітей та їх соціального становлення як повноправних членів громадянського суспільства. При цьому, зміст ювенальної політики демократичної держави проявляється у системній єдності низки нормативно-визначених та організаційно забезпечених видів та напрямів її діяльності щодо охорони і захисту прав дітей.

Досвід демократичних держав свідчить, що цілеспрямована й ефективна реалізація політики у сфері захисту прав дітей забезпечується цілісним механізмом – системою компетентних державних органів, що створюють належні умови для реалізації, охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів дитини у передбачених законодавством формах за допомогою відповідних засобів і способів попередження або усунення їх порушень. У сфері захисту прав дитини діють органи як загальної, так і спеціальної компетенції. Серед таких служб важливе місце займає інститут дитячого омбудсмана.

У статті аналізується зарубіжний досвід застосування омбудсманівської концепції щодо впливу на ювенальні відносини з метою представлення інтересів та захисту прав дитини. Розглядаються фактори, які обумовлюють створення та функціонування інституту дитячого омбудсмана, а також основні тенденції його розвитку в сучасному світі.