Поняття та класифікація електронних доказів у кримінальному процесі у країнах світу

Автор(и)

  • В.В. Петрик аспірант кафедри інформаційних технологій та кібербезпеки ННІ № 1 Національної академії внутрішніх справ, адвокат, Україна https://orcid.org/0000-0003-4723-7921

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.90.4.46

Ключові слова:

електронні докази, кримінальний процес, цифрові докази, правове регулювання, аутентифікація, допустимість доказів, міжнародний досвід

Анотація

У сучасних умовах цифрової трансформації електронні докази відіграють надзвичайно важливу роль у кримінальному процесі. Розвиток інформаційних технологій та поширення цифрових комуні- кацій значно змінили природу доказів, що можуть бути використані в судовому процесі. Електронні докази охоплюють широкий спектр цифрової інформації, серед яких: електронні листи, дані з мо- більних пристроїв, комп’ютерні файли, відеозаписи, записи з камер спостереження, дані з соціальних мереж та інші форми електронної інформації. Ці докази є важливими як для встановлення фактів злочину, так і для визначення суб’єкта, обставин та наслідків кримінального правопорушення.

У статті здійснено всебічний аналіз поняття електронних доказів, їх класифікації та особли- востей правового регулювання в різних країнах світу. Особливу увагу приділено таким країнам, як США, Великобританія, Канада, Австралія, Німеччина та Японія. Зроблено порівняльний ана- ліз правових норм, що регулюють використання електронних доказів у цих країнах, що дозволяє розглянути різні підходи до збору, збереження, аутентифікації та використання цифрових доказів. У кожній з розглянутих країн існують свої специфічні вимоги та процедури, що стосуються елек- тронних доказів, однак спостерігається спільна тенденція — необхідність забезпечення достовір- ності та аутентичності даних.

В рамках дослідження розглядаються основні проблеми, пов’язані з використанням електро- нних доказів, такі як забезпечення їх процесуальної допустимості, захист прав людини під час збору та використання даних, а також питання конфіденційності та безпеки інформації. Зокрема, аналізуються питання аутентифікації електронних доказів, а також їх відповідність процесуаль- ним вимогам, що встановлені національними та міжнародними нормами.

У статті детально аналізуються законодавчі підходи до електронних доказів у різних юрис- дикціях. У США важливою є система Федеральних правил доказів (Federal Rules of Evidence), що визначають процедуру встановлення достовірності цифрових даних, тоді як у Великій Бри- танії застосовується Criminal Justice Act 2003, який регулює допуск електронних доказів до суду. Законодавство Канади, зокрема PIPEDA та Кримінальний кодекс Канади, встановлюють суворі вимоги щодо збору та обробки електронних доказів. В Австралії важливими є норми Electronic Transactions Act 1999, що регулюють електронні документи та їх використання в судовому проце- сі. У Німеччині важливою є Strafprozessordnung (Кримінально-процесуальний кодекс), який вста- новлює правила щодо електронних доказів, а в Японії значну роль відіграють закони, пов’язані з конфіденційністю та безпекою інформації в електронному середовищі.

Також в статті висвітлено проблеми міжнародного співробітництва та гармонізації правових норм між державами, зокрема в частині обміну електронними доказами та їх взаємного визнання в межах міжнародних правових норм. Порушуються питання збереження балансу між забезпе- ченням безпеки та конфіденційності інформації та правами осіб, яких стосуються такі докази.

Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази, адаптації наці- онального законодавства до викликів цифрової епохи, підвищення ефективності міжнародного співробітництва в цій галузі та створення універсальних стандартів для збору та аналізу електро- нних доказів.

Посилання

Лисенко С.В. Електронні докази в кримінальному процесі України. Київ : Юрінком Інтер, 2020. С. 50–55.

Шевченко О.В. Правові аспекти використання електронних доказів у кримінальному про- цесі. Харків : Право, 2021. С. 120–125.

Костенко В.І. Кримінальне процесуальне право України: теорія та практика. Київ: Юрін- ком Інтер, 2020. С. 200–205.

Чубар В.В. Інститут електронних доказів у кримінальному процесі: проблеми теорії та практики. Харків : Право, 2021. С. 120–130.

Матвієнко І.М. Теорія доказів у кримінальному процесі. Київ: Логос, 2019. С. 85-90.

Олексієнко С.О. Докази у кримінальному процесі: підручник. Київ: Юрінком Інтер, 2020. С. 115–120.

Петрова О.В. Правові питання використання електронних доказів у судочинстві. Львів: Магістрат, 2021. С. 100–110.

Чернобай Ю.П. Визначення та класифікація електронних доказів у кримінальному проце- сі. Київ: Видавничий Дім «Юридична практика», 2022. С. 50–60.

Павлов Д.І. Електронні доказові засоби у міжнародному праві. Одеса: Астрея, 2021. С. 150–160.

Rainer K. Electronic Evidence in European Criminal Law. Berlin: German Legal Press, 2016. 132 p.

Cook M. The Admissibility of Digital Evidence in International Courts. International Criminal Law Review. 2021. Vol. 40, № 1. P. 23–47.

Martínez L. Derechos Humanos y Pruebas Electrónicas en el Proceso Penal. Madrid : Editorial Jurídica, 2019. 150 p.

Bennett R. The Future of Electronic Evidence in Criminal Proceedings. Journal of International Law. 2020. Vol. 65, № 3. P. 157–172.

Douglas R. International Perspectives on Digital Evidence. Law and Technology Review. 2019. Vol. 5, № 3. P. 112–136.

Thompson G. Admissibility of Electronic Evidence in Modern Jurisprudence. Law Review Quarterly. 2018. Vol. 72, № 4. P. 150–168.

Harris S. Electronic Evidence in Criminal Trials: A Global Overview. London: Routledge, 2017. 195 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-29

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність