Поняття та класифікація електронних доказів у кримінальному процесі у країнах світу

Анотація

У сучасних умовах цифрової трансформації електронні докази відіграють надзвичайно важливу роль у кримінальному процесі. Розвиток інформаційних технологій та поширення цифрових комуні- кацій значно змінили природу доказів, що можуть бути використані в судовому процесі. Електронні докази охоплюють широкий спектр цифрової інформації, серед яких: електронні листи, дані з мо- більних пристроїв, комп’ютерні файли, відеозаписи, записи з камер спостереження, дані з соціальних мереж та інші форми електронної інформації. Ці докази є важливими як для встановлення фактів злочину, так і для визначення суб’єкта, обставин та наслідків кримінального правопорушення.

У статті здійснено всебічний аналіз поняття електронних доказів, їх класифікації та особли- востей правового регулювання в різних країнах світу. Особливу увагу приділено таким країнам, як США, Великобританія, Канада, Австралія, Німеччина та Японія. Зроблено порівняльний ана- ліз правових норм, що регулюють використання електронних доказів у цих країнах, що дозволяє розглянути різні підходи до збору, збереження, аутентифікації та використання цифрових доказів. У кожній з розглянутих країн існують свої специфічні вимоги та процедури, що стосуються елек- тронних доказів, однак спостерігається спільна тенденція — необхідність забезпечення достовір- ності та аутентичності даних.

В рамках дослідження розглядаються основні проблеми, пов’язані з використанням електро- нних доказів, такі як забезпечення їх процесуальної допустимості, захист прав людини під час збору та використання даних, а також питання конфіденційності та безпеки інформації. Зокрема, аналізуються питання аутентифікації електронних доказів, а також їх відповідність процесуаль- ним вимогам, що встановлені національними та міжнародними нормами.

У статті детально аналізуються законодавчі підходи до електронних доказів у різних юрис- дикціях. У США важливою є система Федеральних правил доказів (Federal Rules of Evidence), що визначають процедуру встановлення достовірності цифрових даних, тоді як у Великій Бри- танії застосовується Criminal Justice Act 2003, який регулює допуск електронних доказів до суду. Законодавство Канади, зокрема PIPEDA та Кримінальний кодекс Канади, встановлюють суворі вимоги щодо збору та обробки електронних доказів. В Австралії важливими є норми Electronic Transactions Act 1999, що регулюють електронні документи та їх використання в судовому проце- сі. У Німеччині важливою є Strafprozessordnung (Кримінально-процесуальний кодекс), який вста- новлює правила щодо електронних доказів, а в Японії значну роль відіграють закони, пов’язані з конфіденційністю та безпекою інформації в електронному середовищі.

Також в статті висвітлено проблеми міжнародного співробітництва та гармонізації правових норм між державами, зокрема в частині обміну електронними доказами та їх взаємного визнання в межах міжнародних правових норм. Порушуються питання збереження балансу між забезпе- ченням безпеки та конфіденційності інформації та правами осіб, яких стосуються такі докази.

Запропоновано рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази, адаптації наці- онального законодавства до викликів цифрової епохи, підвищення ефективності міжнародного співробітництва в цій галузі та створення універсальних стандартів для збору та аналізу електро- нних доказів.