Реалізація прав потерпілого при визначенні та зміні підслідності

Анотація

Стаття присвячена дослідженню реалізації процесуальних прав потерпілого в контексті до- тримання правил підслідності в Україні. Основну увагу зосереджено на аналізі впливу порушень підслідності на ефективність участі потерпілого у кримінальному провадженні, зокрема у проце- сі доказування, поданні клопотань, реалізації права на оскарження та доступу до інформації про хід розслідування.

Визначено, що існуюча модель регулювання інституту підслідності не враховує належним чином інтереси потерпілого, зокрема через відсутність механізму оскарження незаконної зміни підслідності та слабку комунікацію з боку органів досудового розслідування. Проаналізовано судову практику застосування статті 87 КПК України щодо недопустимості доказів, отриманих із порушенням вимог підслідності, та виявлено її обмежену ефективність у забезпеченні прав потерпілого.

Окрему увагу приділено ролі судового контролю, що здійснюється слідчим суддею, як інстру- менту захисту прав потерпілого у випадках конфліктів підслідності. Запропоновано внесення змін до статті 206 КПК України для чіткого закріплення судового контролю за дотриманням прав потерпілого, пов’язаних із визначенням та зміною органу досудового розслідування.

У статті проаналізовано законодавчі ініціативи, зокрема Закону про внесення змін до Кримі- нального процесуального кодексу України щодо особливостей досудового розслідування кримі- нальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин в умовах воєнного стану № 4555-IX від 22.07.2025 р., який передбачає визначення місця досудового розслі- дування за місцем проживання потерпілого – близького родича зниклої особи. Такий підхід може сприяти реалізації прав потерпілого, однак потребує запровадження запобіжників від зловживань з боку прокурора та ефективного механізму судового контролю.

Підкреслено, що подальше вдосконалення законодавства повинно враховувати міжнародні стандарти, зокрема підходи Ради Європи та практику Європейського суду з прав людини, що сто- суються захисту прав осіб, які постраждали від злочинів. Запропоновані у статті шляхи удоско- налення спрямовані на посилення процесуальних гарантій потерпілого та забезпечення балансу сторін у кримінальному провадженні.