Проблематика підтвердження правового статусу військовополоненого під час досудового розслідування

Анотація

У статті досліджено проблемні аспекти підтвердження правового статусу військовополонено- го під час досудового розслідування. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення належного та ефективного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами жорстокого поводження з військовополоненими, особливо у випадках, якщо такі дії спричинили їх загибель.

Одним із основних ускладнень досудового розслідування в таких провадженнях є триваючий збройний конфлікт (фактично – війна), в умовах якого відбуваються події кримінального право- порушення. Через неможливість проведення необхідного комплексу слідчих (розшукових) та нег- ласних слідчих (розшукових) дій внаслідок впливу обставин непереборної сили, деякі обставини предмету доказування (подія кримінального правопорушення) можуть залишатися недостатньо дослідженими. Ці причини є об’єктивними, проте саме вони суттєво впливають на збір і фіксацію доказів у кримінальному провадженні за фактами вчинення воєнних злочинів.

У роботі застосовано комплексний методологічний підхід, що включає правовий аналіз, порів- няльно-правовий метод та практичний аспект застосування даних, отримання яких можливе під час досудового розслідування.

Акцентується увага на тому, що Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) не містить окремого визначення статусу військовополоненого в межах досудового роз- слідування. Відтак слідчий змушений звертатися до норм міжнародного гуманітарного права. Безперечно, у разі загибелі військовополоненого він вважається потерпілим від кримінального правопорушення, але через фізичну неможливість захищати свої інтереси його представниками в кримінальному провадженні виступають родичі чи інші особи, визначені у порядку, передбаче- ному статтею 55 КПК України.

Наголошується, що підтвердження факту перебування військовослужбовця або іншої особи, яка за міжнародним гуманітарним правом визнається військовополоненим, у полоні на момент смерті, а також наявність причинно-наслідкового зв’язку між цими фактами, є підставою для зміни кримінально-правової кваліфікації під час досудового розслідування. Натомість загибель комбатанта під час бойових дій не тягне за собою зміну кваліфікації.

Обґрунтовано необхідність всебічної перевірки – підтвердження або спростування факту пе- ребування військовослужбовця у полоні на момент загибелі, з огляду на правові наслідки такого статусу.

Доведено, що в більшості випадків підтвердження правового статусу військовополоненого є підставою для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності не лише згідно з нор- мами національного законодавства, а й у межах юрисдикції Міжнародного кримінального суду.