Проблематика підтвердження правового статусу військовополоненого під час досудового розслідування

Автор(и)

  • М.В. Кривонос кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри адміністративно-правових дисциплін факультету № 2 Донецького державного університету внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0001-5252-0663

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.90.4.39

Ключові слова:

воєнні злочини, військовополонений, міжнародне гуманітарне право, порушення законів та звичаїв війни, катування, смерть

Анотація

У статті досліджено проблемні аспекти підтвердження правового статусу військовополонено- го під час досудового розслідування. Актуальність теми зумовлена необхідністю забезпечення належного та ефективного проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами жорстокого поводження з військовополоненими, особливо у випадках, якщо такі дії спричинили їх загибель.

Одним із основних ускладнень досудового розслідування в таких провадженнях є триваючий збройний конфлікт (фактично – війна), в умовах якого відбуваються події кримінального право- порушення. Через неможливість проведення необхідного комплексу слідчих (розшукових) та нег- ласних слідчих (розшукових) дій внаслідок впливу обставин непереборної сили, деякі обставини предмету доказування (подія кримінального правопорушення) можуть залишатися недостатньо дослідженими. Ці причини є об’єктивними, проте саме вони суттєво впливають на збір і фіксацію доказів у кримінальному провадженні за фактами вчинення воєнних злочинів.

У роботі застосовано комплексний методологічний підхід, що включає правовий аналіз, порів- няльно-правовий метод та практичний аспект застосування даних, отримання яких можливе під час досудового розслідування.

Акцентується увага на тому, що Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК України) не містить окремого визначення статусу військовополоненого в межах досудового роз- слідування. Відтак слідчий змушений звертатися до норм міжнародного гуманітарного права. Безперечно, у разі загибелі військовополоненого він вважається потерпілим від кримінального правопорушення, але через фізичну неможливість захищати свої інтереси його представниками в кримінальному провадженні виступають родичі чи інші особи, визначені у порядку, передбаче- ному статтею 55 КПК України.

Наголошується, що підтвердження факту перебування військовослужбовця або іншої особи, яка за міжнародним гуманітарним правом визнається військовополоненим, у полоні на момент смерті, а також наявність причинно-наслідкового зв’язку між цими фактами, є підставою для зміни кримінально-правової кваліфікації під час досудового розслідування. Натомість загибель комбатанта під час бойових дій не тягне за собою зміну кваліфікації.

Обґрунтовано необхідність всебічної перевірки – підтвердження або спростування факту пе- ребування військовослужбовця у полоні на момент загибелі, з огляду на правові наслідки такого статусу.

Доведено, що в більшості випадків підтвердження правового статусу військовополоненого є підставою для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності не лише згідно з нор- мами національного законодавства, а й у межах юрисдикції Міжнародного кримінального суду.

Посилання

Арзуманов Г.Л., Туманянц А.Р. Щодо еволюції поняття «військовополонений» та пра- вил поводження з військовополоненими: історико-правове дослідження. Науковий вісник УжНУ. Серія «Право». Випуск 85 ч. 2. 2024. С. 18–23.

Хмелькова О.В. Міжнародно-правові стандарти захисту прав людини в умовах збройних конфліктів : монографія. Київ: НАВС, 2020. 202 с.

Жаровська І., Шевчук Я. Правове регулювання статусу військовополонених відповідно до норм міжнародного гуманітарного права: історична та сучасна ретроспектива. Вісник На- ціонального університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2023. Т. 10. № 4(40). С. 20–27.

Галаган А.І. Проблеми ідентифікації статусу військовополоненого у воєнному праві Укра- їни. Військово-правовий альманах. 2022. № 1. С. 21–26.

Гнатовський М.М. Застосування заборони катувань у міжнародному праві в умовах зброй- ного конфлікту. Український часопис міжнародного права. 2017. № 1. С. 36–43.

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_153#Text.

Кавєріна Т.П. Зміна правової кваліфікації фактів безвісного зникнення особи: практич- ний аспект. Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. 2023. № 3 (102). С. 132–143.

Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III. URL: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text.

Про визначення державного підприємства, яке виконує функції Національного інфор- маційного бюро : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.03.2022 № 228-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/228-2022-%D1%80#Text.

Національне інформаційне бюро. URL: https://nib.gov.ua.

Житомирський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України. Офі- ційний сайт. URL: https://www.ndekc.zhitomir.ua/portretna-ekspertiza.

Поводження з військовополоненими та оновлена інформація щодо ситуації з правами людини в Україні (1 червня – 31 серпня 2024 року): Звіт Управління Верховного комі- сара ООН з прав людини URL: https://ukraine.ohchr.org/sites/default/files/2024-11/Ukraine- OHCHR-40th-periodic-report-UA.pdf.

Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2012 № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.

Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин: закон України від 12.07.2018 № 2505-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2505-19#Text.

Про затвердження Положення про Єдиний реєстр осіб, зниклих безвісти за особливих об- ставин: наказ МВС України від 29.08.2022 № 535. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0998-22#Text.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-09-29

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність