Кримінальна відповідальність за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи за КК України та КК Франції: порівняльно-правовий аналіз

Анотація

У статті представлені результати компаративного аналізу кримінально-правових норм КК України та КК Франції, які встановлюють кримінальну відповідальність за погрозу або на- сильство щодо захисника чи представника особи, який був проведений з метою виявлення за- гальних сутнісних рис і характеристик цих приписів, як джерела вдосконалення вітчизняного кримінального законодавства. Автор підкреслює актуальність наукового завдання щодо спів- ставлення вітчизняних кримінально-правових інструментів та зарубіжних, при цьому ступінь такої важливості виводить на вищий рівень увагу наукової спільноти євроінтеграційний вектор правової політики та активна праця криміналістів над створенням нового кримінального зако- нодавства.

Акцентовано, що диференціація правового регулювання кримінально-правових відносин, яку провів вітчизняний законодавець, змінюючи межі охорони професійної діяльності захис- ників, шляхом конкретизації такої ознаки об’єктивної сторони загальних норм (ст.ст. 121, 122, 129, 195 КК України), як потерпіла особа, призвела до появи спеціальної норми про від- повідальність за погрозу або насильство щодо захисника чи представника особи (ст.ст. 398 КК України), яка була розміщення у групі приписів, що забезпечують охорону відносин у сфері правосуддя. Таке рішення законодавця, не відноситься до традиційного для встанов- лення окремого захисту діяльності захисників, з огляду на законодавчу практику інших країн. З’ясовано, що адвокат у КК Франції як потерпіла особа входить до групи спеціальних потер- пілих, що виділені за критерієм публічності власного статусу і, відповідно, здійснення ними публічної діяльності. При цьому, такий потерпілий, у тому числі і адвокат, представлений у ст.ст. 221-4, 222-3, 222-8, 222-10, 222-12, 222-13, 322-3 як ознака, що створює кваліфікований склад правопорушення.

Найбільш ближчим за змістом своєї диспозиції до ст.398 КК України є основний склад ст. 433-3 КК Франції. Виділяючи серед низки законодавчих властивостей ознаку направленості погроз, яка у ст. 433-3 Франції представлена формулюванням: «будь-які злочини або проступки», констатує- мо, що французький законодавець охопив максимально можливі, в межах закону, явища, що мо- жуть виступати засобом залякування потерпілого. Вважаємо, що вказаний підхід до визначення кола погроз є цілком позитивним і може бути запозичений через введення такої ознаки у вітчиз- няний кримінальний закон, а саме у ч. 1 ст. 398 КК України замість ознаки «…вбивством, насиль- ством або знищенням чи пошкодженням майна». Орієнтуючись на зміст п. 4 ст. 222-8 КК Франції та порівнюючи його із змістом ч. 3 ст. 398 КК України зазначимо про доцільність внесення до ст. 398 КК України такої особливо кваліфікуючої ознаки, як «умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого».