Корупція та її соціально-правовий вимір у національному та міжнародному контексті

Анотація

Стаття присвячена аналізу корупції як складного соціально-правового феномену у національному та міжнародному контексті. Показано, що корупція поєднує ознаки протиправного діяння, спрямованого на зловживання владними чи службовими повноваженнями задля приватної вигоди, та соціальної девіації, яка проявляється у руйнуванні морально-етичних засад суспільства. Підкреслено відмінності між дефініціями у Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» 2011 р. та чинному Законі «Про запобігання корупції» 2014 р. Досліджено як національне, так і міжнародне законодавче регулювання, зокрема положення Конвенції ООН проти корупції, конвенцій Ради Європи, ОЕСР та інших міжнародних інструментів, спрямованих на гармонізацію стандартів і посилення транскордонної співпраці. Значну увагу приділено соціальним наслідкам корупції – від поглиблення бідності та нерівності до підриву довіри до держави, інституційної деградації органів влади та формування правового нігілізму. У статті відзначено, що в умовах воєнного стану корупційні ризики, особливо у сфері безпеки та оборони, становлять пряму загрозу національній безпеці. Проаналізовано зарубіжний досвід, який демонструє різні моделі правового підходу: від відсутності загальної дефініції з фокусом на конкретних складах злочинів до розбудови комплексних інституційних механізмів. Встановлено, що в Україні створено розгалужену антикорупційну інфраструктуру (НАЗК, НАБУ, ВАКС) та нормативну базу, гармонізовану з міжнародними стандартами, однак ефективність її функціонування залежить від наявності політичної волі та активності громадянського суспільства. Аргументовано, що подолання корупції можливе лише за умов поєднання репресивних, превентивних та просвітницьких заходів, зміни суспільних установок і формування культури нетерпимості до корупційних практик. У статті зроблено висновок про необхідність інтеграції національних та міжнародних зусиль у сфері протидії корупції, оскільки це явище визнано глобальною загрозою, подолання якої можливе лише шляхом скоординованих дій і всебічної імплементації міжнародних стандартів у внутрішнє право.