Правове забезпечення планування правотворчості в Україні: стан та перспективи удосконалення

Анотація

Вказується, суспільні відносини за своєю природою здатні підлягати правовому впливу, що означає можливість їх упорядкування та регламентації через правові норми. Однак правове регулювання не повинно здійснюватися безсистемно - його дієвість та успішність передусім залежать від системності і передбачуваності процесів створення правових норм.

У науковій статті досліджується проблематика правового забезпечення планування правотворчої діяльності в Україні. Зосереджена увага на аналізі положень Розділу III Закону України «Про правотворчу діяльність» (2023 р.) Обґрунтовується необхідність комплексного та системного підходу до планування правотворчої діяльності з урахуванням єдиної правотворчої політики, уніфікації нормативної бази та узгодженості дій усіх суб’єктів правотворчості.

Особливу увагу у статті приділено недолікам розділу ІІІ Закону України «Про правотворчу діяльність» (2023 р.), а також прикінцевим положенням Закону, які відкладають уведення в дію ключових норм щодо планування правотворчості. Такий підхід ми вважаємо недоцільним і таким, що можливо створить правову невизначеність у зв’язку із надмірною загальністю та рамковістю даних положень. Критика зумовлена також рамковим характером положень Розділу III Закону України «Про правотворчу діяльність», який не містить конкретного механізму взаємодії між суб’єктами правотворчості при формуванні та реалізації окремих документів публічної політики. На основі проведеного аналізу ми сформулювали пропозиції щодо удосконалення відповідного правового регулювання, зокрема: необхідність закріплення чіткого механізму участі суб’єктів правотворення у розробці документів публічної політики, визначення прав та обов’язків таких суб’єктів; включення прогнозних документів до обов’язкових елементів планування правотворчості тощо. Нами акцентується увага, що без системного та стратегічного підходу до планування правотворчої діяльності втрачається послідовність та комплексність у нормотворчому процесі, що може ускладнити євроінтеграційні процеси в нашій державі та загальмувати розвиток, дійсно, правової держави.